Леонід Глібов зродився характером із назвою свого села
Здебільшого Глібова сприймають як байкаря. Але творчий доробок митця досить різноманітний. Центром філософії і поезії всіх часів і народів виступає завжди людське щастя. Не винятком стала і “Журба” Леоніда Глібова.
“Болить воно та журиться
Що вернеться весна
А молодість не вернеться
Не вернеться вона”
Інколи цей вірш, приписують народу, інколи, називають просто: “Стоїть гора високая”. Була ця поезія покладена на музику. Цей твір написаний у Седневі Чернігівської області, а не на Семенівщині, як інколи це говорять краєзнавці.
Ліричне захоплення Глібовим було тимчасовим. Основний масив його творчості складають байки. Основні дійові особи – це звірі і явища природи. Наприклад: вовк, ягня, зозуля, хмара. Але звертався він і до суто людських постатей у байках “Мірошник”, “Охрімова свита” тощо. Спрямованість байок поета проти всіляких негараздів людського буття тісно прив’язувались до реального часу та простору. Всі оті здирства, паразитизм панівних класів, лицемірство, пихатість - були реаліями українського життя 19 століття.
Характерні байки Глібова були суто художніми новаціями. Вони зумовили помітну еволюцію самого байкарського жанру. "Байки монологи" і "Байки діалоги" забезпечили тривалий час існування образів. Він написав понад сто творів цього жанру. Наприклад “Лисиця і пасічник”, “Вовк та ягня” та інші. Збірка “Байки Леоніда Глібова”, що містила 36 творів вийшла у Києві, 1863року. Але після Валуєвського циркуляра,що забороняв написання творів українською мовою, у 1872 році, Леоніду Глібову, все ж таки вдалося видати другу збірку байок, а в 1882 році – третю. Спроби надрукувати інші збірки виявилися недосяжними, перешкоджали цензурні заборони.
З 1990 року, в селі Веселий Поділ відзначають свято веселої мудрості. На ньому відбувається обласний конкурс читців гумористів. Цікаве театралізоване свято за участю, нібито самого Леоніда Глібова та його казкових героїв. Виступають творчі самодіяльні колективи Полтавщини.
