Неподалік станції метро Хрещатик можна часто почути гру сліпого кобзаря і молодих гітаристів

Гра на старовинні кобзі стала щоденним заняттям цього народного музиканта, на жаль, своє ім’я він назвати відмовився. Найбільшою радістю для нього є те, коли навколо його кобзи збирається невелика група людей пенсійного чи перед пенсійного віку, підтримують його мелодику своїми голосами, або просто слухають. 

Кобзар ніколи не скаржиться на нестачу грошей чи брак харчів, його обурює і пригнічує те, що він не зміг у молоді роки виявити і вдало реалізувати свої музичні здібності. 

Та перелік музикантів, яким вкрай не вистачає слухача продовжують і молоді гітаристи, які розміщують свої електрогітари під’єднані до гучномовця в центрі столиці. Вони нормально одягнені, та й інструменти в них не найгірші. До такого способу життя їх привели всякого роду психологічні травми. Фотографувати обличчя чи інструменти музиканти не дозволяють. На запитання журналістів: “Чи погодилися б, наприклад Ви, приїхати в одне з віддалених сіл і організувати там дискотеку для молоді?”. Молоді юнаки трішки поміркувавши і порадившись сказали що ні, оскільки вони не впевнені, що їх гра може всім сподобатися. 

Їх психологічний стан ускладнюється тим, що вони не можуть знайти собі роботу, яка їм приносила б хоч малесеньке задоволення, отримати музичну освіту і гарно влаштувати своє життя. Найбільш уподобане для них заняття є аматорська гра на гітарах неподалік станцій метро.