Художники не можуть змагатися з поліграфічною технікою

Жанна Титаренко  |  Вівторок, 29 червня 2010, 12:32
“Справжня варта” провела своєрідне дослідження проблем, з якими стикаються художники Харківщини. Як виявилося, головною причиною невеликого попиту на полотна є сучасна копіювальна техніка, яка тягне за собою зниження цін на картини та знижує добробут митців. Про це та інше розповідали “Справжній варті” майстри творчої спілки незалежних художників України.
Художники не можуть змагатися з поліграфічною технікою

На теренах Слобожанщини сформувалася спілка незалежних художників, що є громадською організацією, яка об’єднує і допомагає реалізовувати інтереси і прагнення майстрів пензля, олівця, графіки тощо.

Спілка незалежних художників допомагає майстрам правильно вести бухгалтерію і оформлювати звіти до податкових органів, вибрати місце на ринку тощо. Інколи організовуються виставки або поїздки. На жаль, спілка незалежних художників не має грошових фондів, тому всі витрати лягають на самих майстрів.  

Багато майстрів стали просто вуличними художниками і самотужки продають свої картини. Малювання є їх щоденною роботою, але все одно серед величезного розмаїття полотен з пейзажами і натюрмортами можна розгледіти ті, на які хочеться дивитися кілька годин поспіль, після них не відчувається втома і в цілому зображення викликають мимовільну насолоду і задоволення. Таку картину не може замінити жоден плакат чи інша багатотиражна картинка.

Як виявилося, написання однієї картини може зайняти кілька років. Звісно, що такий витвір мистецтва матиме художню цінність, але продавати його буде вкрай складно з двох причин: по-перше, сам автор картини, не хоче розлучатися зі створеним полотном і намагається якомога довше залишати його біля себе; по-друге, дуже важко знайти покупця, який має відповідні кошти, для того, щоб придбати картину.

Більшість художників схиляється до думки, що найкращими за якістю є картини мальовані олійними фарбами, оскільки такі полотна дуже добре зберігають колір. Фіхтові лаки і розчинники майстри радять використовувати для зображень, які не планують зберігати, оскільки такі картини за кілька років починають жовтіти або темніти.

Усім добре зрозуміло, що написання картин є матеріальним виробництвом. Художник, який планує створити одну картину середніх розмірів, повинен витратити понад 200 гривень на фарбу, полотно, рамку, пензлик (оскільки цей елемент є дуже важливим, бо рука майстра повинна відчувати зображення) тощо. А ще треба сплатити за містове, транспортні послуги та податки. Підрахувавши все це, художники дійшли висновку, що середня роздрібна ціна на одну картину, повинна сягати 400 – 500 гривень, для того, щоб їхнє виробництво і торгівля не були збитковими.

Деякі художники можуть створювати картину за один день, але все одно вона не може коштувати дуже дешево, і роздрібна ціна таких полотен сягає 80 – 100 гривень.

Але найбільше художників обурюють не ціни на фарби чи пензлики, а поліграфічне копіювання картин, як видатних так і маловідомих майстрів. Зображення копіюються величезними накладами, що цілком насичують ринок дешевою продукцією різних розмірів і тематики. Адже останнім часом, в художників купують картини для репродукції за низькими цінами, дуже часто, навіть нічого не кажучи про такі комерційні наміри.

Очевидно, що художники потребують державного захисту їх інтелектуальної власності, а також податкового захисту, оскільки більша частина майстрів живе бідно.

Та не варто забувати і про те, що мистецтво, як і будь-яка інша галузь потребує розвитку, і художнику потрібні не лише полотна, фарби та пензлі, а й позитивні враження, відпочинок, професійне навчання тощо. Але на превеликий жаль, митці Слобожанщини заявили про те, що художнє мистецтво знаходиться в стані повного занепаду.  
 

comments powered by HyperComments