З одного боку – народна пам’ять, з іншого – ювілей духовного знущання і брехні від влади

Він боровся за Українську Правду. Як часто трапляється в сучасну епоху споживацтва, Правда ця вже десятиліття оминає його.

Де він? Живий серед мертвих, чи мертвий серед живих…

В нашому суспільстві переважає владно-чиновницьке свавілля. Українській Правді тут місця немає.

Залишається народна пам’ять.

Так нещодавно у Львові, біля пам’ятника Кобзареві Громадянський рух «Відсіч» організував акцію пам’яті Георгія Гонгадзе.

Прийшли члени родини Георгія, журналісти, громадські діячі, політики.

Політики не було.

Слухали музику, згадували життєвий шлях Гонгадзе, говорили про сучасний стан свободи слова в Україні.

Запалили свічки, які поклали до Дерева Пам’яті, посадженого 16 вересня 2001 року на знак пам’яті про Георгія Гонгадзе та загиблих журналістів України.

З того часу число таких журналістів лише збільшилося…