Чи є вигідним відпочинок у Криму і для кого?
Вас цікавить географія? Ви допитливі? Ви коли-небудь замислювались над словосполученням «унікальний Крим»? Ви там бували? Для мешканця якоїсь з країн Середземномор’я, Крим не дивина, там подібних місцин вистачає. Інша річ Україна, більша частина території котрої займають три, розташовані одна за одною, фізико-географічні зони: Степ, Лісостеп, Полісся, різниця між якими не кардинальна і ще більше згладжена діяльністю людини – розорана рівнина, що перемежовується лісосмугами.
Справжніх гір, в Україні небагато, поєднання гори-субтропіки-море лише одне – Крим. Тому й не дивно, що він приваблює стільки відвідувачів: альпіністів, спелеологів, велотрекерів, учасників різних фестивалів, університетських практик, нудистів, і просто звичайних курортників.
Так, півострів може привабити безліч людей, а вмістити без шкоди для себе? Постійне його населення сягає 2 з половиною мільйонів, при щільності 81 людина на кілометр квадратний. А разом із щорічно прибуваючими туристами здається і яблуку ніде впасти. Проте стереотипи сильніші за логіку, і Крим багатьма сприймається як ідеальне місце для «дикого туризму»: з власними наметами, походами у гори, пошуками неторканих місцин тощо. У результаті, навіть, якщо такі люди адекватні (а скільки серед них, усе ж, трапляється вандалів, можна судити за численними смітниками, що вкривають кримські гори, і купах мушель від випатраних мідій на узбережжі), вони все одно вносять свої п’ять копійок у справу нищення унікальної природи: розпалюючи багаття (й вирубаючи на нього чагарник), несвідомо витоптуючи й рвучі на букетики часто червонокнижні рослини. Бо Крим унікальний, але не є недоторканим, плюс часто відвідуваний, і кожна людина, що чинить вплив на його природу, робить це у складі МІЛЬЙОНІВ інших.
Людина просто дурна і нахабна видасть сентенцію на тему «ги-ги, пташки шкода, в Африці, ги-ги, діти голодують» (таких на жаль вистачає), більш розважливі вискажуться більш коректно і аргументовано, але по суті аналогічно: «звісно, природу треба захищати, але ж при цьому й інтереси курортників не забувати, до того ж на туризмі тримається економіка Автономії і благополуччя багатьох її окремих мешканців, для яких плата за оренду житла, стала єдиним способом заробітку,та й взагалі, ми тут ні до чого, в усьому винна держава».
Так, винна, але допоки ця теза буде слугувати лише для самовиправдання, а не для тиску на органи влади, сенсу вона не матиме. Щодо заробітку, то від «диких туристів» користі мало, а про корисність численних браконьєрів, що з огляду на збідніння місцевої фауни грабують флору і мінерали, везучи до Києва на продаж червонокнижні букетики, хрестики і амулетики з реліктових дерев, торби рідкісного каміння, так само, як про користь від чорних археологів, казати я гадаю зайве. Сезонне ж прийняття курортників, як спосіб подолання проблем безробіття, не рівнозначно створенню на півострові нормальних робочих місць (прибуток держави від цих незареєстрованих дій), до того ж, проблема утворених відпочивальниками смітників лягає фінансовим тягарем на громади їх квартирних господарів (от вам і дебет з кредитом).
Щодо різних офіційних готелів, то справи там не набагато кращі, в сенсі санітарії, наявності можливостей для утилізації відходів, хоча б у районі їх розташування (хоча при видачі дозволів на їх відкриття це питання потрібно ставити в першу чергу), ну і, щодо додержання їх власниками податкового законодавства. До того ж туристи є однією з причин проблеми, і є одночасно і її жертвами, привозячи додому цілий букет інфекційних хвороб – наслідок санітарно-епідеміологічної обстановки в місцях відпочинку.
Відповідно ми маємо таку ситуацію: унікальна для України місцевість перенасичена відвідувачами, в умовах відсутності співрозмірної цьому напливу інфраструктури. У результаті ж - Україна втратить Крим, причому не на користь Росії, Туреччини чи відновленої Кримськотатарської держави, а на користь Небуття. Перлина перетвориться на шматок крейди, смітник, котрий привабить, хіба що, сталкерів та інших нечисленних екстремалів, і стане малопридатним для його постійних мешканців.
Що ж робиться для подолання проблеми та зменшення антропогенного впливу?
Проводиться реклама курортів Криму для приваблювання більшого потоку туристів з-за кордону, відбуваються численні міжнародні військові навчання (що в свою чергу обростають наметовими містечками прихильників і противників маневрів), тобто речі здоровому глузду протилежні.
То, що ж, я хочу, щоб по кримським теренам, як це було у середньовіччя, блукали леопарди? – Так, хочу (наявність великого хижака у екосистемі ознака її здоров’я). У створених для цього заповідниках (не бійтеся, для цього найбільш підходять гірські і степові ділянки, що для більшості туристів не актуально, а природу збереже). Ще вважаю за потрібне і легко досяжне, лімітувати силами Міністерства освіти, всілякі польові навчальні практики підконтрольних йому вузів. Залучення до екологічних програм держав, чиї туристи відпочивають у Автономії. Жорстке ліцензування баз відпочинку з тим, щоб відповідною діяльністю могли займатися лише ті з них, що відповідають всім санітарним і екологічним умовам. Причому для кожного району повинен існувати ліміт, на кількість таких об’єктів, виходячи з їх впливу на навколишнє середовище.
Чудово б було розробити і реалізувати програму створення у Криму нових робочих місць, з огляду на можливості регіону. Плюс програма по утилізації відходів. І введення у Автономії заповідного режиму, щоб обмежував певні види діяльності і їх розмах. Все це заходи непопулярні, але вкрай необхідні для збереження Криму в складі України.
Але більшою частиною все це стосується кожного відвідувача півострова… Гумільов у своїй геніальній книзі «Етногенез і біосфера Землі», пояснював, що в основі сучасного терміну «покаяння» грецьке слово «метаноіте» – обмірковувати. Тож уважно обмірковуймо кожен крок, на цій крихкій і тендітній, не дивлячись на її кам’яні ребра, землі, особливо коли кожен з цих кроків може стати їй вироком.
