Поезія молодих авторів

АФІНА
На краю, на горі, в полонині
Ми стояли, сиділи і спали,
Поклонились надвечір сонцю
І камінням карпатським стали.

Я ввійшла туди, чесна і горда,
Та невже ж я оце не горянка?!
Гори так не люблять порядок!
Я також не люблю порядку.

Навіть тиша тут безпорядна,
Як і я без грошей – безгрішна.
Ти на фразу оцю посміхнувся,
Та й мені, якщо чесно, смішно.

І той сміх по Карпатах луною,
І Олімп наш оце – полонина.
Я лишуся навіки з тобою.
Я – карпатська безсмертна Афіна!

                                        (Ольга Іванищіва)

           Кохання справжнє як сама природа (зображення http://ridnaua.org)

Оркестр снігу грає Болеро
Чудову музику великого Равеля
Над річкою закришеною скеля
Із назвою Адамове ребро
Вживляється у хмари невеселі
Вона пряде засніжені куделі
І приміря засніжене хутро

БЕЗСОННЯ
Календар визналими листками
Нашептав мені про звані драми
Тож тепер, о пів на третю ночі
Я безсилий, щоб заплющить очі

                                       (Зореслав Українець)