Історія протистояння харківського КДБ та «ідеологічного» палія в селі Велика Данилівка
Сучасний вигляд Великої Данилівки. Фото: Victor Vizu, на умовах ліцензії CC BY-SA 3.0.
5 грудня 1957 року, коли в Радянському Союзі святкували День Конституції, у колгоспі неподалік Великої Данилівки згорів свинарник. Тоді цій події не надали якогось особливого значення. За розслідування інциденту взялась місцева міліція. Але вже 25 грудня, того ж 1957 року, коли святкували 40-річчя встановлення совєтської влади в Україні, у цьому ж колгоспі згоріла конюшня. І знову на такий «святковий збіг» ніхто не звернув увагу.
Лише коли у новорічну ніч 1958 р. на колгоспному полі згоріли скирти сіна, владі стало очевидним, що це не просто пожежі, а серія спланованих підпалів у святкові дні. За розслідування справи взялися слідчі Комітету державної безпеки. Начальник Харківського управляння КДБ створив спеціальну оперативно-слідчу групу, яка розпочала пошук так званого «ідеологічного» палія.
Будівля Управління КДБ (нині — СБУ) в Харківській області
Кадебістам довго не вдавалося вийти на слід загадкового палія. Речових доказів не було, опитування свідків також нічого не давали. Тоді слідчі вирішили зловити палія, влаштувавши засідку. Для цього співробітники КДБ вночі ховались у скирти соломи, сподіваючись зловити палія, так би мовити, «на гарячому», але й це було марним. Палій був невловимим. У ніч з 8 на 9 червня 1958 р. згорів польовий вагончик та ще один свинарник у місцевому колгоспі.
Після цього випадку співробітники КДБ вирішили докладно вивчити біографії мешканців Великої Данилівки, щоб виявити ту людину, яка могла робити підпали. Незважаючи на ідилічну картину, яку малювала радянська пропаганда про колгоспне життя, серед місцевих мешканців кедебісти виявили людей, які були позбавлені волі за антирадянську діяльність, колишніх поліцейських у часи німецької окупації села в 1941—1943 рр. та виявили тих осіб, яких раніше засуджували за підпали. Вони звернули увагу на психічно хвору жінку, яка неодноразово підпалювала свій будинок і навіть знайшли дезертира Червоної Армії, який 15 років переховувався у підвалі будинку своїх батьків. Пошуки можливого палія тривали місяць, проте знову не дали результату.
9 липня 1958 р. у Великій Данилівці згорів будинок місцевої активістки. Того, хто спалив її будинок, вдалось швидко знайти, але цей чоловік категорично заперечував участь у попередніх підпалах. Доказів його належності до них не було, тому його засудили тільки за один підпал. Як би там не було, цей випадок також свідчить про ставлення місцевого населення до представників радянської влади у одному конкретно взятому харківському селі.
17 листопада 1958 р. знову запалали колгоспні скирти, і цього разу співробітникам КДБ удалось знайти відбитки взуття палія, пошукова собака взяла слід і вивела до будинків на вулиці Басейній у Великій Данилівці. Криміналісти зробили зліпок з відбитків взуття, які вдалось помітити біля спалених скирт. Таке взуття з характерними металевими набійками було знайдено у місцевого мешканця, який працював слюсарем на Харківському авіаційному заводі, а його брат у цей час відбував покарання за антирадянську діяльність. Затриманий спочатку не зізнавався у підпалах. Тільки, коли йому надали матеріали криміналістичної експертизи відбитків взуття, які вдалось знайти на місці останнього підпалу, він зізнався, але продовжував заперечувати, що робив це з ідеологічних міркувань. Він стверджував, що робив це у стані алкогольного сп’яніння.
Цікаво, що в офіційних друкованих виданнях КДБ розповідали про цього «ідеологічного» палія, як лютого ворога радянської влади. Щоправда не вказували його прізвище, мотивуючи це тим, що його діти були зразковими совєтськими громадянами і спецслужби не хотіли кидати на них тінь. Як би там не було, але з кінця 1957 року та майже протягом усього 1958 року колгоспне майно у Великій Данилівці горіло неодноразово. Ці підпали робили, як мінімум, двоє місцевих мешканців, негативно налаштованих до радянської влади.
