Обгоріла Біблія

Дрова не горіли. Павло Тищук, низенький дядечка з упалими щоками, кидав у піч усе нові й нові – газети, папери, якесь дрантя – з купи в кутку кімнати. Нараз його погляд зупинився на товстій книзі. Павло Юхимович узяв її – таки була важкенька. Це була Біблія. Тищук розкрив її десь ближче до кінця й прочитав: «Спочатку було слово, і слово було у Бога, і слово було – Бог. Це була Євангелія від Іоана.

Та цієї миті рвучко рипнули й розчинилися двері, і до кочегарки ввалилися голова колгоспу Рибін і парторг Копиця. Рибін побачивши, що читає кочегар, вирвав у нього з рук Біблію і кинув у піч. Павло, обпікаючи руки, кинувся її витягати. Вогонь воготів, не бажаючи віддавати те, що йому приніс у жертву голова.

Зрештою, Тищук витяг рештки Біблії, але саме в цю мить Копиця штовхнув його ззаду, так що Павло впав головою в піч. Його сиве вже волосся спалахнуло як свічка. Вогонь охопив його. Тищук запалав як смолоскип. Усвідомлюючи свою неминучу смерть, він кинувся на червоних катів. Усі троє вибігли на двір. Павло ззаду обійняв парторга, і той теж загорівся.

Голова втік, а на подвір’ї кочегарки знайшли два обгорілих трупи. Куди зникла обгоріла Біблія ніхто не зна.