Львів, весна 1864 року - перший український професійний театр

Ольга Собко | Четвер, 7 квітня 2011, 21:41

10 квітня 1864 року в Львові розпочав свою діяльність музично - драматичний мобільний український театр «Руська Бесіда» (з 1914 р. - "Українська бесіда"). Ця подія є дуже важливою в житті українського народу, адже всі розуміли, що для культурного підйому українців, патріотичного виховання молоді, донесення до загалу української творчості та ознайомлення людей з українськими діячами мистецтва просто необхідним був професійний український театр.

Львів, весна 1864 року - перший український професійний театр

Ідея створення даного театру належала відомому на Галичині громадському діячеві, судді, депутату Юліану Лаврівському, який шляхом збору пожертв та залученням до майбутнього театру відомих на той час акторів та режисерів спромігся здійснити свій задум. Театр утримувався однойменним культурницьким товариством "Руська (згодом - Українська) Бесіда", до 1914 р. частково фінансувався Галицьким сеймом.

Перша вистава театру «Маруся» відбулась в «Народному домі» у Львові і мала шалений успіх.
Велике значення в успішній діяльності театру мала робота (в різні роки) акторів: Т.Ф. Романович, І.В. Біберовича, М.Л. Кропивницького, М.К. Заньковецької, М.К. Садовького, І.Д. Стадника, Ф.Н. Лопатинської, В.М. Юрчака, С. Стадникової, Л.Курбаса. Слід відзначити, що це було сузір’я талантів, справжніх перлів, самоцвітів сценічного мистецтва.
До репертуару театру, поряд з творами українських драматургів - М.Л. Кропивницького, І.К. Карпенко-Карого, М.П. Старицького, Г.Ф. Квітки-Основ’яненко, І.П. Котляревського, включались п’єси М.В. Гоголя, О.М. Островського, А.П. Чехова, М. Горького, Г.Ібсена. Успішно ставились опери М.В. Лисенка, Д.В. Сичинського, П.І. Чайковського, С. Монюшко, Б. Сметани, Дж. Пуччині, Дж. Верді, Ж. Бізе.
Трупа театру успішно гастролювала містами та селами Галичини та Буковини, збираючи все більше прихильників свого таланту.
З 1905 року по 1906 рік директором і режисером театру був Микола Карпович Садовський, який перекладав на українську мову твори М.В. Гоголя, О.М. Островського, Л. Толстого, А.П. Чехова. Написав лібрето до опери М. В. Лисенка «Енеїда» (за І. Котляревським). Велику цінність являють собою його мемуари «Мої театральні згадки» (1907-1929).
Загалом театр проіснував до 1924 року, змінюючи назви та керівників. І хоча театр діяв лише 60 років, для багатьох людей він став віддушиною в одноманітному, сірому, а часом нелегкому житті. Адже переглядаючи спектаклі, п’єси та опери люди разом з акторами переживали щастя і горе, закохувались і розчаровувались, плакали і сміялись та попри все, виходили з зали з впевненістю, що все в них буде добре.