Що в українській ментальності стоїть вище: бажання допомогти чи помстити?

Однієї ночі була жорстока бійка. На третій поверх було добре чутно, як когось гамселили ногами. Якась жінка на другому поверсі відчинила вікно і почала кричати, щоб хулігани припинили бити уже лежачого на землі юнака.

Мешканці першого поверху мовчали. Наступного дня одна жіночка сказала:

-Так билися, аж страшно стало.
-А ти міліцію викликала?
-Та ні, для чого це мені треба. Ще й мені по голові дадуть. Я в такі справи не лізу. То нехай самі розбираються.

Настала весна. Перед вікнами ресторану почастішали салюти. Жіночки літнього віку, що мешкають на першому поверсі будинку аж зубами скреготіли від злості.

-Оце, грошей дівати нікуди
-Та й правда, що нікуди. Так бахкають, що колись і вікна повилітають.
 -Тут грошей нема, щоб капусти на борщ купити, а хтось із жиру біситься.

Подібні розмови неодноразово повторювались. Хоча салюти пускали не так і пізно – о 9-10 вечора. У такий час ще ніхто з них не спав. Але одного разу мешканки першого поверху викликали міліцію. Написала заяву навіть та жінка, вікна квартири якої виходять зовсім в інший бік. Важко повірити в те, що о 9 вечора салют страшенно заважає їй спати.

Міліціянти прийняли заяви. Салют продовжувався. Правоохоронці підійшли до молодого хлопця, який виконував свої робочі обов’язки, щось сказали йому, і той щосили побіг геть. Його піймали. Хлопець якось повів себе не адекватно, адже він нічого надзвичайно страшного не робив. Чому він почав тікати у цьому випадку, було не зрозуміло.

Потім до мешканок першого поверху повернувся один міліціянт і запросив жіночок як свідків до відділку. Вони з радістю погодились і пішли. Повернулись до дому вони аж на початку першої ночі. Світло в їх оселях горіло не довго.

Що було у відділку з тим хлопцем, сказати важко. Але одна з мешканок першого поверху в розмові зі своєю сусідкою люб’язно побажала, щоб тому хлопцеві в міліції повідбивали нирки або провалили череп.

Ці ж самі жіночки написали заяву в міліцію і на слюсарів, які в підвальному приміщенні їх підї’зду мають невелику майстерню. Їх надзвичайно дратувало те, що гуділи свердла або надходив якийсь інший шум.

Одного разу хлопці підвипили і мешканки першого поверху, користуючись нагодою відомстити, викликали міліцію. З якою тільки злістю вони розповідали про те, як їм заважали п’яні хлопці. Потім слюсарів викликали до відділку. Що там було, ніхто не знає.

Через кілька днів слюсарі прохали мешканок квартир першого поверху підписатися під інформацією, що вони вже їм не заважають. Жіночки літнього віку відмовились. На їх обличчях з’явилося величезне задоволення.