Вірш про двомовність, кохання і розум

Він довго думав що спитати

Аби розмову зав’язать

А пані взялася читати

Рішив про книжку він спитать

• Я перепрошую, шановна

А що читаєте тепер?

• Читаю я журнальчик «Мода»

Про модный клуб и модный бренд.

• А що там пишуть зараз в моді?

Знов запитав щоб не мовчать

• А пишут модно щас в народе

Как керивництво размовлять.

Хлопчина тут же посміхнувся

Віднині Львів то буде Львов

На рідну мову замахнувся

Одразу в суржик перейшов

І їхали вони ще довго

Читали разом той журнал

Та ледь  доїхавши до Львова

Дівча покинуло вокзал

А наш герой лишивсь стояти

Посеред площі і один

Забув як треба розмовляти

Бо зрадити себе зумів.

Мораль проста: в житті й культурі

Не треба сліпо падать ниць

І якщо навіть закохався

Любов не привід для дурниць