Ох цей ароматний, прекрасний квітучий бузок!

Гуляючи квітучими алеями, вдихаючи чарівний бузковий аромат мимоволі вигадуємо чарівну історію кохання, пов’язану з цими місцями. Але запитавши екскурсовода трішечки розчаровуємось, адже історія виникнення бузкового дива до простого банальна. З’ясовуємо, що територія, яка прилягає до Диканьки належала князям Кочубеям. На початку ХІХ століття право власності на маєток перейшло до Віктора Павловича Кочубея, який на околиці села поставив цегельний завод. Поблизу викопали яму, де брали глину для виробництва. З часом яма збільшилась до майже 5 метрів в глибину та до двох гектарів площею. Завод князь закрив, а яма звісно залишилась. Тоді власник маєтку наказав засадити дану територію бузком. З різних куточків світу було привезено біля сорока видів бузку. Ось так і з’явився бузковий рай. Проте був час, коли ця краса ледве не пішла під сокиру. Коли сюди прийшла радянська влада, місця було мало усім. Тоді й постраждав гай, який для нової влади був символом буржуазії, та дякувати Богу було вирубано лише частину кущів.

Ну і звичайно не обходяться історії бузкового гаю без кохання. Саме в цьому місці молоді люди освідчуються в коханні, роблять пропозиції руки та серця. Ну і як скажіть в такій красі дівчатам можна сказати «ні»? Тому бузковий рай поєднав велику кількість сердець, комусь подарував довгоочікувану романтичну зустріч, а комусь надію.