Члени Івано-Франківської обласної організації партії «Наша Україна» здійснили щорічне сходження на Говерлу. Місця в автобусі знайшлися й для харківців

Жанна Титаренко  |  Неділя, 17 липня 2011, 15:25
Сходження на Говерлу здійснювали за маршрутом середньої складності. Серед гурту людей найбільше запам’ятався Василь Кричун. Вчора він здійснив своє 79 сходження на Говерлу. Він допомагав долати висоту тим, кому було важко йти самому.
Члени Івано-Франківської обласної організації партії «Наша Україна» здійснили щорічне сходження на Говерлу. Місця в автобусі знайшлися й для харківців

Маршрут розпочався неподалік каплички, до якої заходив майже кожен турист. Хтось прохав здоров’я, хтось – побільше чорниць на своєму шляху, хтось – ясної погоди…

Підніжжя Говерли зустріло лісом, з міцним корінням дерев, що повсюди виступає на гору. Дехто йшов з палицями, перекладаючи частину навантаження на руки.

«Корови лісом і горами ходять на чотирьох ногах. Я ж не дурніший за них, щоб іти на двох…» - підсміюючись нагадував Василь Кричун тим, у кого не було палиць.

Зовсім поряд текла стрімка річка Прут. Кожен охочий міг зійти до її берега і торкнутися холодного водяного плеса.

Василь Кричун радив під час сходження не пити води, а тільки полоскати ротову порожнину. Але витримати таке стрімке сходження та ще й без води було під силу далеко не всім.

Вийшовши з лісу, певний час усі йшли пологою стежкою, але потім почався стрімкий підйом із великим камінням, що інколи рухалося. Палиці час від часу застрягали в низеньких кущах. Їх стебла, немов пружини стискувалися, розправлялися і сплутувались, тому витягувати з них палиці або загублені речі було важко.

Василь Кричун усім радив іти хвилястими лініями – то вліво, то вправо, й уникати довгого сходження по прямій. Це дійсно допомагало.

Після коротенького відпочинку на Малій Говерлі знову довелося дряпатись по стрімкому схилу з камінням. Низеньких, яскраво-зелених кущів, що хапають наші палиці, вже не було. Перед очима відкривалися все нові й нові гірські краєвиди. Найважче було долати останні десятки метрів. Останні члени групи завершили своє сходження через 2 години 40 хвилин після виходу з автобусу. Дехто зійшов на пів години раніше.

Здивувало те, що на самісінькій вершині Говерли продавали гарячий чай, каву, медалі з написом «Моє перше сходження» тощо.

Всі поспішали сфотографуватися біля білого тризубу, що закріплений на міцному кам’яному постаменті. Перед очима були лише білі хмари та гірський туман, за якими заховалися всі краєвиди. Просувалося прохолодне гірське повітря. Хотілося посидіти поміж хмарами і помріяти про щось своє. Але всі поспішали сходити вниз. Час від часу падали дрібненькі крапельки води. Дехто налаштовувався до сходження вниз по мокрій глині. Але дощу не було. Такий ефект давали густі хмари.

Сходження в деяких місцях виявилося набагато складнішим за підйом. Але Василь Кричун допомагав тим, кому було важко, тому все завершилося вдало. Травмованих не було. Деякі члени групи вже зараз із нетерпінням чекають наступне сходження.

comments powered by HyperComments