Каштани

Природа-матір створила багато див. Одним із них є каштани. Навесні вони зачаровують своїм семипалим листям, дуже схожим на долонь людини. Символічна сімка – сім’я, родина. Наступне диво – свічки-суцвіття, як символ життя разом, світла радості і любові, щастя.

Далі – більше. Після того, як пелюстки суцвіть натішать очі людей, з’являються невеличкі «їжачки». Вони ростуть, набираються сили, а восени – чергове диво: колючі шкаралупки розтріскуються тільки-но дозріє насінина, яку вони захищають, щоб зарання не пішло в світ «дитя», а тільки коли дозріє, щоб не було розчавлене беззахисне.

Хіба можна бути байдужим до цих насінин – діточок каштану?!  Каштанового кольору, наче відполіровані, гарненькі!

А хто замислювався над тим, що на каштанчиках є малюнки, дуже схожі на дактилоскопічні малюнки пучок людини?

Придивіться уважно – на кожному – свій малюнок! «Фантазія розгулялася!» – скаже дехто. Але чи не забагато збігів?

Каштан – то є справжній лікар. Він лікує не тільки душу, але й тіло людини. Його лікувальні властивості відомі вже давно і застосовуються, як в народній медицині, так і в науковій. Квіти, кора молодих гілок, шкірка насіння і самі насінини – то є чудові ліки, що зцілюють кров, суглоби, допомагають від малярії. Ліки з каштану мають протизапальну, проти судомну, знеболюючу, антикоагулюючу дію. Тобто – знову символ: наповнення і зв'язок.

І це ще не все. Каштани є чудовим захистом від геопатогенних зон, мають потужний енергетичний заряд. Вважається доцільним, аби ми частіше з ними контактували долонями, пальцями.

Для скептиків є дещо більше. Страшної весни 1986 року каштанові дерева врятували Київ і решту міст і сіл України /І не тільки!/ від радіації. Відтоді минуло більше, як чверть віку.

Чи помічали ви, як хворіють останні роки каштани? Як хворобливо виглядають вони кожної осені? Про це красномовно говорить їхнє іржавого кольору пошкоджене листя. З кожним роком – все більше.

Ті, хто відчуває тілом і душею природу і все, що з нею пов’язане, не могли не помітити зміну в осінніх кольорах і структурі листя цих диво-дерев. Вони стійко тримаються з останніх сил. З кожним  роком з’являється все більша кількість двох-трьох насінин в одній шкаралупі. Мутація? З кожним роком насінини стають слабкішими за своїх попередників. А що прийде на зміну? Зріст середньої людини – це приблизно висота 10-літнього дерева.

Чи не настав час віддячити Природі і відновити насадження цих диво-дерев? Аби не було запізно?