Найцінніша людина в світі

Таке безмежжя спроможна охопити душа лише однієї людини – матері.

Доторку саме її руки ми чекаємо тоді, як нам не хочеться жити. Погляду саме її очей ми шукаємо, аби зігрітися. Саме в її обійми біжимо, коли наш світ розлітається дрібними уламками. Цілуючи востаннє саме її, ми прощаємось із собою – дітьми. І в той самий час саме її не цінуємо, саме її сприймаємо як належне, саме їй так часто забуваємо подякувати.

Доля, непевне, набагато розумніша за нас, оскільки вона так переплела обставини, що хоча б один раз на рік, але ми маємо офіційний привід, точніше, навіть, необхідність, згадати про ту людину, яка подарувала нам світ.

У нас, в Україні, це відбувається у другу неділю травня. Характерним є той факт, що травень вважається місяцем Пречистої Діви Марії. Цікавою особливістю нашого народу є те, що українці завжди зверталися у своїх молитвах з проханнями про допомогу саме до Богородиці. Образ жінки, матері є домінуючим у свідомості українців, що і знайшло своє відображення, зокрема, у релігії. Це пов’язано з тонкощами нашої натури, особливостями менталітету.

Спробувавши зазирнути за важкі двері історії та згадавши народні перекази можна цілком впевнено говорити про відсутність абсолютної переваги чоловічої статі на наших землях. Жінка не була створінням, позбавленим будь-яких прав, з призначенням догоджати та обслуговувати спочатку батька, згодом - чоловіка, а потім – сина. З нею завжди рахувались, її поважали. Жінка у нас вважалась берегинею сімейного вогнища. Саме на ній трималась родина.

Не можна оминути увагою і той факт, що саме Пресвята Богородиця була покровителькою славного лицарства – українського козацтва. До неї звертались, ідучи в бій, від неї чекали допомоги.

Тож ще задовго до появи свята образ Матері зайняв важливе місце на небосхилі людських уявлень. І відведення дня для його вшанування було не «притягненим за вуха» задля наслідування зарубіжних традицій, а цілком логічно витікало з народної свідомості.

Проте таке свято як День Матері, хоч і абсолютно природно прижився у нас, прийшов з-за кордону.

Ще у Римі, починаючи приблизно з 250 року до нашої ери, існувало релігійне свято, присвячене богині-матері Кібеле. Відзначалось воно протягом трьох днів – з 15 по 18 березня.

Вже в часи нашої ери, а конкретніше з початку XVII століття, в Англії відзначали так звану Материнську неділю. Припадала вона на четверту неділю Великого посту. У цей день всі слуги отримували вихідний, щоб мати змогу повернутись додому і провести його зі своїми матерями. Також цей день був особливим і для дітей, чиї батьки жили досить бідно. Адже їх ще в ранньому віці відправляли на заробітки далеко від дому. А в Материнську неділю їм дозволялось повернутись до своїх родин. Діти приносили із собою букетики квітів або ж свіжі яйця в якості подарунків. Святкову атмосферу обов’язково доповнював спеціальний «материнський торт», що був прикрашений дванадцятьма марципановими кульками. До речі, традиція приносити в подарунок мамам такий торт збереглася у Великобританії й досі. Проте свято це притихло і загубилось десь у XVIII столітті.

Пізніше ідея святкування Дня Матері була висловлена відомою американською пацифісткою Джулією Уорд Хоув. У 1872 році вона опублікувала прокламацію Дня Матері. На її думку, це мав бути день, призначений єдності матерів у боротьбі за мир у всьому світі. Проте з якихось причин її ідея не знайшла відгуку та широкої підтримки серед населення ані рідної країни, ані решти світу.

Відновлення ж свята відбулось у XIX столітті в американському штаті Західна Вірджинія. А пов’язане було з великим болем однієї юної жінки, що був викликаний передчасною смертю її матері. Втрата найближчої людини, неможливість простягнути до неї руки, почути рідний голос, сильно вдарили по ній. 10 травня 1907 року на честь пам'яті своєї мами Анна Джарвіс організувала меморіальну церемонію. А після цього просто закидала державні органи Сполучених Штатів з проханням закріпити на законодавчому рівні день вшанування матерів. Її підтримали й інші жінки. Саме після цього у 1910 році штат Вірджинія вперше визнав День Матері офіційним святом. Пізніше це положення було закріплене на загальнодержавному рівні. Сталося це 8 травня 1914 року, коли тодішній американський Президент Вудро Вільсон ухвалив постанову Конгресу, згідно з якою материнське свято має відзначатись щороку у другу неділю травня. Так це свято в Америці святкують і досі. В цей день діти разом з татусями влаштовують своїм мамам вихідний: самостійно займаються домашніми справами, готують обід, прибирають… і, звичайно ж, не забувають про подарунки та вітальні листівки.

Після Першої світової війни День Матері прижився і у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Це свято поширювалось на все більшу кількість країн. У двадцяти трьох державах його святкують також другої неділі травня. Проте слід пам’ятати, що більше ніж тридцять країн обрали для вшанування матерів інші дні. При всій схожості кожне суспільство доповнює традиції святкування чимось своїм. Таку різницю можна побачити, навіть, на прикладі квітів. В той час, як в Японії заведено дарувати своїм мамам в цей день гвоздики, в Австралії діти приносять хризантеми або інші осінні квіти, назва яких закінчується на «ма». Ця особливість походить від англійського слова «mum», яким в Австралії зазвичай називають своїх матерів.

Що ж стосується нашої України, то вперше День Матері святкував Союз українок в Канаді у 1928 році. А вже через рік це свято відзначали у Львові. Відбулося це завдяки старанням редактора тижневика «Жіноча доля» Олени Кисилевської.

Проте законодавче закріплення цей день здобув лише у 1999 році. Тоді, 10 травня, тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою був підписаний відповідний указ.

І тепер ось уже протягом тринадцяти років День Матері є офіційним святом і на території нашої Батьківщини.

Я хочу зазначити, що добрих слів матері потребують не раз на рік. Вони варті того, щоб чути їх постійно. Але відзначаємо ж ми День, скажімо, програміста або День вчителя. Це зовсім не означає, що потреба у цих фахівцях виникає тільки в однин чітко відведений для цього законодавцем день. Просто кожен повинен знати, що заслуговує на свято. А яка професія може бути важливіша за мамину?

Життя спроможне вигадувати найнепередбачуваніші маршрути. Такі, що їх людина ані збагнути до кінця, ані, тим паче, змінити не в силі. Але де б не опинились ми через примху долі, є день, який кличе нас додому. Адже, навіть, рабів відпускали на єдину неділю до матері.

Цього року свято припало на 13 травня. І так хочеться, щоб всі-всі діти за себе і за тих, хто не має можливості більше звернутись до своєї мами, за всі споконвічні страждання, за всю невичерпну материнську силу ніжності і м’якого тепла, з подякою за сприйняття дітей такими, які вони є, за любов, що не потребує пояснень і причин, - за все те, що неможливо вмістити у слова, просто мовили «Я люблю тебе, Мамо».