Молодіжний рух проекту «Україніка» продовжує знайомитися з духовними святинями України

Під час поїздки керівник проекту «Україніка» Ніна Баласанян розповідала про історію собору та Пісчанську Ікону Божої Матері.

Розповідь була не тільки цікавою, а також дуже пізнавальною. Всі слухали з великим задоволенням. Неможливо не зазначити, що сподобалося найбільше у розповіді, а саме – «Історія Пісчанської ікони Божої Матері». На останньому році свого життя в 1754 році єпископ Іосаф Білгородський об'їздив свою єпархію і перед виїздом з Білгорода йому наснився сон, ніби він оглядав церкви і в одній з них побачив на купі сміття ікону Богоматері. Її сяйво було видно здалека. Невідомий голос вказував єпископу на цю ікону як на джерело особливої благодаті. Сон справив таке враження на святителя, що під час всієї подорожі по єпархії він ретельно оглядав кожну церкву.

Коли єпископ приїхав до міста Ізюм Харківської губернії, він попрямував у Вознесенську церкву в Замостя (міське передмістя) і там впізнав ікону, яку бачив уві сні. Ікона стояла в кутку притвору і слугувала перегородкою, за яку зсипали вугілля для кадила. Святитель, впавши на коліна, просив прощення у Богородиці за зневагу до її ікони. Потім звелів помістити образ у великій кіот.

Звістка про  ікону Пісчанської Богоматері швидко поширилася серед мешканців міста Ізюма та за його межами. Багато людей стали вдаватися до цього образу, який має особливу благодать.

Серед прочан, які їхали до Ізюму був представник обласної управи Всеукраїнського Братства ОУН УПА ім. Р. Шухевіча Євген Левін, який зокрема зазначив, що крім одноразового відвідування і вшанування Пісчанської ікони Божої Матері варто придбати акафісти до неї, а також до святителя Іосафа Білгородського. Читаючи ці акафісти регулярно можна і перебуваючи поза Ізюмом знаходити молитовну підтримку як в Божої Матері, так і у святителя Іосафа.

Прочани відстояли недільну службу у Свято-Вознесенському храмі та з великою шаною приклалися до ікони Пісчанської Божої Матері. Наприкинці служби було прослухано дві проповіді, одну з яких виголосив єпископ Ізюмський та Купянський УПЦ МП Єлісей. У своїй промові він зокрема зазначив, що справжній вірянин – це не той, хто носить хрестик та формально ходить до церкви. Свою віру треба підтверджувати справами та прикладом власного життя. Такі гріховні явища як смуток, відчай та, навіть, небажання жити свідчить про відсутність віри в милосердного Господа, Який так чи інакше, рано чи пізно виведе людину з того важкого стану, в якому вона перебуває, якщо вона буде безумовно покладатися на Бога.

Після літургії прочани відвідали чудотворне джерело, яке розташоване за пів кілометра від храму. Більшість з них занурилися в купіль, аби отримати Божу Благодать, та Благословіння, зцілитися від душевних та тілесних хвороб.

На зворотному шляху слово мав відомий харківський журналіст Юрій Хомайко, який до того ж спеціалізується на написанні релігійних матеріалів у світській пресі. Він розповів багато додаткової інформації про Пісчанську Чудотворну ікону Божої Матері, а також про «агапу», тобто трапезу, яку здійснювали разом священики та миряни з’єднуючись через це духовно.

Повертаючись до Харкова, прочани дійсно мали спільну трапезу на природі між Харковом та Ізюмом, яка засвідчила: як поодинокі пасажири автобусу різного віку, уподобань та життєвого досвіду поволі ставали духовною спільнотою, яка була вже набагато ближче до Бога ніж на початку поїздки.

Те, що поїздка мала такі позитивні наслідки, свідчить про те, що молодь «Українікі» Юлія Ашурко, Наталія Косолапова, Олександр Тітов та інші з любов’ю та відповідальністю підготувала цю прощу.