День української писемності і мови в Маріуполі

Майже сотня допитливих школяриків з 5 по 9 класи зібралася в цей день в актовій залі, що прикрашена яскравими рушниками та книгою з життя Нестора-літописця. А які гарні сьогодні вчительки української мови!  Анна Миколаївна Добровольська у вишиванці з червоними квітами забезпечила чудовий відеоряд із світлин та прислів’їв, які стосуються рідної мови. Їх може побачити на екрані кожний глядач. Але господарка заходу – Галина Андріївна Севрук. Вона схвильована, хоча беззмінно веде свій український клас вже 10 років і знає кожного вихованця змалку. На заході вона у вишиванці з голубими квітами, яку виготовила власними руками, як і чудові рушники, котрі урочисто прикрашають залу. Саме її учні підготували на 9 листопада родинне свято „Мужай, прекрасна наша мово!”
Першою вітає учнів із Днем української писемності невтомна директорка –  Ніна Іванівна Воробей. Вона радить дітям якомога більше читати українських книжок та вживати рідну мову в побуті. Юна красуня дарує улюбленій керівниці смачний пиріг – символ хліборобної України.
І ось вже забриніла українська пісня. Трійка дівчат із 6 класу голосно співають „Як у нас на Україні”. Їх змінюють десятикласники, що повідомляють про внесок Нестора-літописця у розвиток української писемності. Прислів'я й вірші-загадки про запашну, барвисту, калинову нашу мову, що виголошує Степан Кадуха, активно доповнюють усі присутні в залі. На зміну їм розпочався славетний діалог братів Кайдашів із книги І.Нечуя-Левицького „Кайдашева сім`я”, який виконують Андрій Ававян (Лаврін) та Олександр Стовба (Карпо).
Аліса Горожанкіна – ведуча заходу – дякує всім за увагу, а мені кортить докладніше розпитати дівчину, чому вона вступила до 10-гоукраїнського класу, коли раніш навчалась у російськомовній школі?
-У всьому повинна моя мрія, - зізнається Аліса. – Оскільки хочу потрапити до економічного факультету і не абиде, а в Києві, тим паче у знамениту Києво-Могилянську академію. А там усі предмети викладаються українською мовою. Відтак, мушу вдосконалювати її знання.
- Чи не важко було зразу переходити до навчання українською?
- Ні, наша вчителька Ірина Іванівна Москаленко із школи № 4 була така лагідна та водночас вимоглива упродовж 9 років, що на її уроках я отримала достатні знання для подальшого навчання.

- Сподіваюсь, що нова школа тільки додасть тобі любові до рідної мови. Бажаю вступить в омріяний заклад! – прощаюсь із Алісою.
Як чудово, що у Приазов’ї є справжні патріоти української мови як серед вчителів, так і учнів!