Український проект на Венеціанській Бієнале сучасного мистецтва cтворили два харків'янина та одна киянка
Віктор Сидоренко, комісар України на Бієнале цього року, сказав: “Вперше Україна представляє молодих художників, молоде мистецтво і це є стратегічно важливим кроком. Відбір саме цих митців та саме цих їх висловлювань складається в надзвичайно чистий, цільний проект, присвячений пам’яті в усіх її аспектах – культурному, історичному, особистому...”.
Тема художнього проекту українського павільйону співзвучна загальної концепції 55-й бієнале у Венеції – "Енциклопедичний палац". Вибір назви для проекту було підказано одним із творів Жанни Кадирової, в якої виникла ідея "завуальованого" пам’ятника — пам’ятника кому і чому завгодно, чистій потенційності. Пам’ятник, відповідно до самої етимології цього слова, є концентрованим, матеріальним втіленням історичної та культурної пам’яті. Маніпуляції з історією, її безнастанне "переписування" вбивають відчуття реальності: як того, що відбувалося колись, так і того, що стається сьогодні.
Молоде покоління лояльніше і далекоглядніше від своїх попередників: воно нічого не відкидає. Процес поповнення Культурного Архіву вони розуміють доволі безконфліктно. Це узгоджується з тезою про появу нового, яке виникає, візуалізується тільки на тлі старого.
Драматизм руйнування утопії минулого неначе із відстороненої позиції спостерігача показує Микола Рідний у відео "Монумент". Фіксується процес демонтажу радянського монументу і встановлення нового в Харкові. "Сучасні наймані працівники виконують роботу із усунення символів робітників-героїв". Рідний доповнює своє відео серією гранітних абстрактних скульптур — це гра з відчуттям форми, мінімалістичні алюзії на лаконічність та монументальність самого поняття — скульптурний пам’ятник.
Гамлет Зіньковський виходить від протилежного — від Аноніма. Він каталогізує монотонну люмпенізовану людську масу на своєрідні психологічні "профілі". Так виникає "Книга людей" — інсталяція із сотень мікроскопічних портретів у рамці сірникової коробки. Малюнки понурих чоловіків, вписані у сірникову коробку, свідчать не тільки про масштаб особистості, вони виникли також внаслідок пошуку найбільш мобільних форм мистецтва…
Роботи художників, представлені в українському павільйоні, відображають різні підходи до меморіальної функції мистецтва. Вони не зведені до єдиного знаменника і єдиного "візуального режиму". Проте, із цього різноманіття викристалізувався доволі об’єктивний зріз часу і його інтенцій — пошуки нового героя, нової утопії, нового бачення…
Організатори:
Міністерство культури України
Інститут проблем сучасного мистецтва (НАМУ)
ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал"
Державна агенція промоції культури України
