А що ж це було? Суботній перфоманс в харківському «ЄрмиловЦентр»

Фото автора

 Що це було? Уявіть: звуки подекуди схожі на музику відтворюють чотири музиканти; впродовж години вони задають розвиток своїй імпровізації, деколи схожій на джаз, а загалом на електронний безлад і намагаються відчути один одного. Але сміливо можна казати, що, принаймні наприкінці, в них це вдалось. Рухи. Чотири жінки босоніж в сукнях з перев’язаних мішків то здригаються, у спробах спіймати мелодію, то лежать на бетонній підлозі. Іноді збираються, наче молекула, потім розпадаються на хаотичні атоми. Словом, гармонія відповідності руху і звуку виважена. Дві дівчини в інших костюмах. Періодично вони з’являються на різних поверхах і виконують тілом також незрозумілі, але дуже цікаві рухи.

Це моя спроба описати побачене. Безглуздо говорити – треба там бути і відчувати, як і твоя власна голова вже повертається на 180 градусів, а ноги збираються вивернутись,  як у коника.

 Одна з учасниць, викладач театрального відділу ХДАГ Інна Фалькова розповіла, що такі несподівані для нашого глядача елементи має сучасний японський танець «буто», який частково був продемонстрований в імпровізації. Щось від Хіросими і Нагасакі, а щось від загадкового Тибету. Окрім представників танцгурту «Dancelab», виступила хореограф Юлія Чурсіна.

Організатор Серж Тарасов (гітара) розповів, як несподівано в їх друга, музиканта Олексія Артемова, який зараз живе в Нью-Йорку, з’явилась ідея створити такий захід, в якому дійство можна не тільки показати, але  й самому відчути наживо. Для цього Олексій  (ударні) прибув до Харкова. Зібрали музикантів, а потім, кажуть, і дівчата з’явились.

Одразу після мистецької дії журналіст спитав одну з учасниць: «А що ви намагались донести до глядачів? Треба ж якось описати те, що я назнімав!» Та навіть після пояснення про внутрішні задачі, яких намагались публічно досягнути учасники, і про розвиток живої взаємодії руху одного і звуку іншого… Без сумніву, описати побачене важко.