Нащадок роду Каразіних презентувала нову книгу про знамениту родину

Юлія Гуш  |  Субота, 24 травня 2014, 14:40
23 травня в приміщенні Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка пройшла презентація книги Лариси Дешко «Основа. Каразіни».
Нащадок роду Каразіних презентувала нову книгу про знамениту родину

Лариса Дешко, нащадок роду Каразіних, в своїй книзі зібрала статті, розвідки та листи про Василя Назаровича та його сім’ю. Ідея написання цієї збірки народилася 2013 року, ювілейному для Василя Каразіна. «Ця книжка побудована дуже примхливо,  –  розповів Михайло Красіков, автор передмови, – тут є доволі значні розвідки не тільки пані Лариси, а й інших дослідників, мемуари та листи. Є дуже велика кількість фотографій та малюнків. Це дуже тепла книга. Вона була написана саме тому, що пані Ларисі все життя гріє думка про те, що вона також належить до цього роду. Хоча вона не одна його представниця, але саме пані Лариса спромоглася зробити те, чого ми так очкували».

В «Основах» авторка описала велику родину Василя Каразіна, його пращурів, нащадків та проаналізувала окремі його вислови. В збірку також ввійшло понад 200 раритетних світлин та малюнків, біля половини яких друкується вперше. За словами пані Лариси, їх пошук та збір коштував чималих зусиль.

«Цю книжку я в основному писала для харків’ян, – розповіла Лариса Дешко, – я вирішила розповісти про Каразіних так, як я умію та знаю. Я вирішила створити психологічний портрет, розповівши про сім'ю Каразіних, про їх родинні легенди, проаналізувавши деякі його твори Василя Назаровича, показавши вам його пам’ятники в Харкові. Для мене Харків – це місто Каразіна. Він ходив цими вулицями, заходив в ці будинки, молився в цих церквах. Тут він переживав, тут він ризикував».

Відтворюючи психологічний портрет Василя Каразіна, авторка не оминула його особисті якості як людини та громадянина: «Йому заздрили, його ненавиділи, йому заважали. А він все одно продовжував творити свою справу. Він, наприклад, писав: «Я згоден бути смішним аби тільки встигнути бути корисним. Головним, якщо не єдиним предметом заснування університету було для мене благополуччя милої моєї України і полуденного краю Росії». Він дуже любив Україну, шанував її. Не називав її Малоросією. Це все написано на пам’ятнику, який стоїть біля університету». 

comments powered by HyperComments