В Харкові відбулася прем’єра фільму «Дні страху»

Це кіноесе про ескалацію страхів в умовах ситуації масової агресії. Він оснований на хроніці подій, які відбувалися в громадському житті Харкова 2014 року. Харків, як місто з пограничною ментальністю, декілька місяців перебував у стані суспільної паніки та психозу. Складна ситуація, яка склалася в країні, загострила вже існуючі конфлікти та протиріччя. То були часи, коли в місті панував страх – перед війною, перед невідомістю, перед тим, що робить лють та нетерпимість зі звичайними людьми. Коли ненависть порою виходила за межі і виливалася в масові акти насилля.

Режисер Дмитро Коновалов розповів, що мотивацією до створення фільму послужили відеоролики в мережі, в яких стверджувалося що Харків – це Малоросія. «Страшне обурення в мене викликали ті ролики, – розповів Коновалов, – і мені дуже захотілося зробити фільм, за допомогою якого можливо було показати іншу сторону. Цей фільм не є пропагандою ні однієї політичної сили чи партії. Але він являє собою певну противагу тому, що на нас звалюють. І саме в цьому я бачив нашу основну задачу».

Фільм складається з чотирьох новел, кожна з яких присвячена відомій у місті людині – журналісту Володимиру Носкову, священику Віктору Маринчаку, прокурору Василю Синчуку та поету Сергію Жадану. Кожен з них на фоні подій харківського Майдану розповідає про сутність страху та шляхи його подолання.

«Сьогодні знімають різні проекти про те, що діялось і буде діятись в країні, – розповів Дмитро Петренко, – вони, як правило, пов’язані зі журналістикою і більшою мірою орієнтовані на інформування. Проте вже були спроби створити не просто комунікаційний продукт, а дещо більше. Це, наприклад, проект Лозниці «Майдан». Він зображував масові події на Майдані які дії народу, який стає суб’єктом історії. А цей фільм, який ми сьогодні демонструємо, дещо протилежний проекту Лозниці. Тут присутні діючі особи. Є персоналії. Тут є особистості, через які переломлюється певний хід історії. Вони діляться досвідом своїх екзистенційних переживань самих себе в цій історії. Таким чином, ми певною мірою відкриваємо за приватним, локальним, ситуативним дещо більш складне та універсальне».

Страх сильне почуття, але від нього можна позбавитись, чи принаймні – перебороти його, взяти під свій контроль. Кожен герой фільму демонструє власний шлях позбавлення страху. Це шлях творчості, віри, свободи та обов’язку.