У «Боммері» показали фільм «Євромайдан. Чорновий монтаж». Уперше та востаннє (фото)
Юрій Чумак, правозахисник:«Цей фестиваль проводиться з року рік. Він стає все більш потужним і приваблює думаючого глядача. Щорічно ми присвячуємо його Міжнародному дню з прав людини. В жовтні-листопаді цей фестиваль проходить по всій Україні. Цього року фільм змогли побачити навіть у Криму. Цей фільм в кінотеатрах показуємо рідко. Зазвичай це робимо в малих аудиторіях, клубах, бібліотеках, вишах, школах, міліцейських райвідділах тощо. Цього року ми будемо показувати фільм курсантам. Я сподіваюсь, що вийде показати і прикордонникам. Тобто, ми демонструємо цей фільм скрізь, де його хочуть побачити».
Ігор Кофман, організатор: «Як з'явився цей фільм? Коли організовували фестиваль в Києві, постало питання, що представити міжнародній громадськості. Як представити ті емоції, які пережила країна. Фільми фізично не могли б бути зроблені на той момент. Відкривалися ми в березні, а події відбувалися в лютому. Було ухвалено рішення зробити нарізку кадрів з Майдану і представити це міжнародній публіці. Щоб не тільки підтримати інтерес, а й передати ті емоції. Ці картинки, ці нарізки склалися у фільм».
Фільм «Євромайдан. Чорновий монтаж» розкриває події української революції, починаючи від перших протестів і закінчуючи епізодами народного єднання. Він багато в чому схожий на картину Лозниці «Майдан»: також складається з документальних кадрів, також позбавлений закадрового голосу та вираженої авторської суб’єктивності. Проте він більш відвертий та жорсткий, хоча в нього не ввійшли найжорстокіші епізоди, які демонструвалися в тогочасних випусках новин.
Володимир Чистилін, координатор харківського Майдану: «Це просто вражаючий фільм. Зараз небагато таких кінострічок, які розкривають цю тему. Фільм Лозниці, як на мене, був слабкішим, хоча він дуже розкручений. Він затягнутий. А тут більше такого собі«нерву», більше жорстокої правди про Майдан. І от у нас одразу виникло бажання показати фільм широкому загалу на телебаченні. Але на жаль, ця тема ще не проговорена. Настільки динамічно все відбувається. А події майже річної давнини вже так далеко пішли. А треба нагадувати всім нашим політикам, а також нашим громадянам проте, що, власне, відбулося. Тоді можна рухатись далі».
