Міжнародний мандрівний фестиваль документального кіно про права людини (фото)
- Ігорю, розкажіть про мандрівний фестиваль.
- Це значно ширше, ніж просто мандрівний театр і глядацькі перегляди. Фестиваль розпочався у Києві ще у березні, де відбиралися фільми компетентним журі – цей масштабний захід спрямований на професійне середовище документалістів. Паралельно у Будинку кіно проходили події, які називають спецпроектами – правозахисні заходи. Власне фестиваль розбитий на два модулі – професійні події кіно, на яких проходить відбір та нагородження документалістів, і події, що спрямовані на популяризацію право освітніх заходів, які мають формат семінарів-тренінгів. Існує три вектори документального кіно – це DOKU-життя, DOKU-право, DOKU-коротко. Цьогоріч фільмом відкриття став «Євромайдан: чорновий монтаж» (Польща).
- Скажіть, як цей фільм сприйняла публіка у Києві?
- На прем’єрі цього фільму зала з 750 місць була заповнена, до того ж проходи були забиті!.. Мабуть, це тому, що дані події торкнулися кожного киянина…Після завершення фільму, люди, не домовляючись, встали й заспівали гімн України й проголосили «Слава Україні! – Героям Слава!» Це, справді, було щось надзвичайне!
- А як Харків сприйняв фільм?
- У Харкові, на жаль, мені не довелося побачити публіку після закінчення фільму… Але місця у залі також були всі зайняті. Можу лише сказати, що відгуки позитивні.
- Який попит на документальне кіно? Чи багато людей приходить подивитися?
- Якщо говорити безпосередньо про Харків, то це близько 15-20 людей. У Києві попит, звичайно, більший. Але це закономірно й абсолютно нормально. Адже, по-перше, цей жанр нелегкий й він потребує морального напруження. До того ж, це складне кіно. У нас навіть є давня формула – не бажати людям гарного перегляду, адже, це безглуздо. Документальне кіно – не той жанр, переглядаючи який, можна розслабитися. А по-друге, у людей різні смаки й вони можуть надавати перевагу фільмам окремих держав.
- Яким же країнам більше надають перевагу?
- Хто як! Я от спостерігав, як люди відбирали лише англійські фільми, є люди, які хочуть сходити саме на французькі…Особисто я захоплююся польськими, скільки разів переглядав їхні фільми і завжди хотілося подивитися вдруге. Насправді, незвичний формат кіно відлякує недосвідченого глядача. Асоціації про таке кіно – це дикторський текст та складність сприймання. Але у даному випадку, вас може здивувати абсолютна відсутність коментування для спрямування думки
- Які країни цього річ представлені на фестивалі?
- Близько 15 країн… Точно можу сказати, що це Польща, Великобританія, Росія, Україна, Ізраїль, Канада, Німеччина, Бельгія, Франція..
- Яка головна мета фестивалю?
- Головна мета фестивалю є не навчити людей, а просто поділитися досвідом з глядачем. Кожен фільм – це зріз подій, що відбуваються у світі, про які потрібно говорити, і про які потрібно знати. Документальне кіно «говорить», що кожна людина може бути головним героєм. Ми добираємо такі фільми, які б могли почати діалог з телеглядачем та провести основні тезиси прав людини.
- Я так розумію, що фестиваль закінчується вже 13листопада?!.
- У «Боммері», так, документальне кіно закінчується 13 листопада, але натомість почнуться локальні покази у ВУЗах, школах, які триватимуть аж до 25 грудня. І, власне, ці покази, передбачатимуть обговорення та рефлексію, що допоможе зрозуміти фільм.
- Ігорю, скажіть, чи складно працювати організатором фестивалю? Які труднощі виникають у процесі роботи?
- Проблем купа, але хіба це головне?! Важливим є результат – нам вже 11років!!! Нас знають, знають в сфері кіно та далеко за межами України! Ось це і є головним!
- Чи є в Україні подібні фестивалі?
- Фестивалей багато, але ми займаємо унікальну нішу: чистотою жанру, форматом, розміром, охватом, місією. Наприклад, з найвідоміших мандрівних фестивалів - SpaceLiberty (онлайн-кінофестиваль), Wiz-Art (фестиваль короткометражних фільмів), Відкрита ніч (фестиваль україномовного кіно), Німі ночі (фестиваль класичного німого кіно) та багато інших.
- А щодо фінансування, чи є належним фінансування фестивалю і чи вистачає грошей?
- Гроші – це ресурс. Вистачає чи не вистачає – поняття відносне. Деякі ідеї поки що нереалізовані. Ми хочемо зробити гранд близько 20 тисяч доларів, але на це доки грошей немає. Тобто, якщо гроші з’являються, ми покращуємо організацію фестивалю.
- Що потрібно зробити, щоб подати свій фільм на конкурсний відбір?
- Це довгий та складний процес, тож я Вам краще надам посилання на сайт, де розміщена вся інформація з цього приводу.
http://docudays.org.ua/entry-preview/
Стрічки, які були представлені у Харкові цього річ: «Капітан і його пірат» Енді Вольфф, Німеччина/Бельгія, «Кіноплівка»
Джон Блуен/ Канада, «Непал Форева»/ Алена Полуніна/Росія, «Присмерк» Валентин Васянович/ Україна, «Кафе «Вояж» Роман Бондарчук/ Україна, «Хворі сука люди», Юрій Чечинський, Україна, «Вегас», Лукаш Конопа/ Великобританія, «Таксі для двох», Ден Попа, Канада, «Ув’язнені» Ліат Мер/ Ізраїль, «Полум’яні голоси», Ноа Левін/Ізраїль, «Йоанна» Анета Копач/Польща, «Щоденник подорожі», Пьотр Стасік/Польща, «День шахтаря», Гаель Мокаер/Франція, «Содік», Адеймі Майкл/ UA/Великобританія, «Рілля», Ноем іБрассал/Канада, «містечко Ябукі», Міцуакі Сайто/Франці, «Зона без вогню: убивчі поля Шрі-Ланки», Калем Макрей/Великобританія, «Бінту», Сімона Катаріна Гуаль/Німеччина.
