«1920-ті наживо»: в Літмузеї пройшли поетичні читання (фото, відео)
Ці читання стали частиною цілої низки заходів під назвою «Потяг 3-4-5 Харків - Сандармох - і знову Харків». Вони присвячені роковинам масових «чисток» 1930-х років, коли найкращих представників творчої інтелігенції етапом відправили на Соловки. Тоді урочищі Сандармох, що на півдні Карелії, починаючи з 27 жовтня і до 4 листопада було розстріляно 1111 в’язнів, серед який 290 були українцями. Це масове вбивство совєтська влада приурочила до 20-х роковин Жовтневої революції.
«Більшість імен, пов’язаних з цією трагедією, це для мене не пусті прізвища, –розповів Сергій Жадан, – це близькі мені імена. Це письменники, на яких я виростав, письменники, які для мене значать трішки більше, ніж просто література. І оскільки це відбувається саме тут, то я мушу сказати пару слів і про Літмузей, який для мене є не просто приміщенням. Тут свого часу я працював, тут багато друзів. Загалом, це те місце, куди я повертаюсь протягом 25 років. Ініціативи, які йдуть в Літературному музеї, вони зазвичай цікаві, корисні та важливі. І те, що сьогодні є нагода нагадати про письменників, які загинули, про події, які сталися – це дуже важливо. Особливо для сьогоднішнього Харкова, який далі намагається розібратися в своїй історичній пам’яті, в своїй культурній та історичній самоідентифікації».
Під час заходу звучали поезії тих часів, а також Сергій Жадан та Ганна Яновська зачитали власні вірші.
«На мою думку, в Харкові всі речі, які пов’язані з історичним минулим, вони однобокі, вони ідеологічно упереджені, – підкреслив Сергій Жадан, – зазвичай коли говоритися про історію, то говориться в якомусь суто ідеологічному чи політичному контексті. А натомість культурна складова Харкова, культурна історія, яка надзвичайно багата, строката та неодновимірна, вона зазвичай спрощується і подається доволі упереджено, доволі традиційно. Якщо це не якісь ініціативи з боку влади, то це обов’язково відбувається в контексті, який підкреслює якісь політичні орієнтації представників влади.
