Серед тіней забутих предків. У Харкові презентували три тематичні видання
10 квітня в київському «Мистецькому арсеналі» прийшов до завершення проект «Тіні забутих предків. Виставка», який являв собою масштабну мультимедійну експозицію, присвячену однойменному фільму Сергія Параджанова. І нещодавно у Харкові було презентовано три друковані видання, які стали результатом реалізації даного проекту: «Тіні забутих предків. Книга», «Микола Сеньковський. Карпатські листівки 1925–1932» та «Тіні забутих предків. Графічні історії».
Про них більш детально розповів співкуратор виставки Борис Філоненко, супроводжуючи свої коментарі кадрами з експозиції. «Сьогодні ми, з одного боку, поговоримо про книги, – зазначив він, – одна з них дуже об’ємна. Це основний каталог «Тіні забутих предків. Книга». І він побудований по принципу самої виставки. Логіка розповіді в цій книзі така сама, як на виставці».
Також він розповів про значення фільму Параджанова як для українського, так і для світового кінематографа. «Це дуже важливий фільм для української культури, – підкреслив Борис Філоненко, – в першу чергу тим, що є дуже рідкісним фільмом виробництва України, кіностудії Довженка, який має дуже велике значення для історії світового кіно. Якщо обирати фільми в історії українського кіно, то це будуть дві кінострічки: «Земля» Довженка та «Тіні забутих тих предків» Параджанова. Це не просто фільм, який добре вписався в драматику кіномови свого часу».
За його словами, фільм «Тіні забутих предків» був тісно пов’язаній з кінострічками, які з’являлись в інших країнах того часу. Наприклад, Параджанов був тісно пов’язаний з італійським кінематографом. Філоненко розповів, що під час реалізації цього проекту для нього стала знаковою робота Антоніоні «Червона пустеля». Це була перша кольорова робота італійського режисера, яка вийшла в один рік з фільмом Параджанова. «В обох фільмах ми бачимо великі експерименти з кольорами як такими. Параджанов та Антоніоні в один і той же час фарбували простір, щоб домогтися того кольору на плівці, який вони хочуть. Параджанов пофарбував ліс в срібний колір, Антоніоні фарбував дим від заводів у жовтий, а вулиці та фрукти – в сірий. Тобто, це люди, які працювали з кольором».
