Театральні ледарі. Харківська режисерка віддає перевагу читкам

Ганна Старкова  |  Неділя, 15 травня 2016, 17:33
У доробку Олени Міллер — сучасні німецькі, польські та українські п’єси. До постановок долучалися відомі харківські театри, до обговорень — культурні діячі та театрознавці.
Театральні ледарі. Харківська режисерка віддає перевагу читкам

Проект «Drama Pro. Читання» з’явився не на пустому місці. Читки — відомий театральний формат. Часто це проміжковий етап роботи над виставою — коли всі ролі вже розподілені, але не вивчені, і актори читають репліки з листків. При цьому вони можуть або просто сидіти/стояти, або виконувати певні сценічні дії, навіть працювати з реквізитом. Читки можуть виступати й окремим дійством.

«Я лише в минулому році дізналася про такий формат, — ділиться кураторка проекту, актриса і режисер Олена Міллер. — Кіра Малініна проводила. Іноді я брала участь, іноді просто приходила. І ось воно пішло, і мені захотілося ще, і тут виявилося, що Кіра більше не робить. Тоді я вирішила, що це робитиму я. Напевно, тому що я ледар. Над цим не потрібно багато працювати, доволі просто. І, бац, щось свіженьке. Поставили, обговорили, і добре».

Читки проходять раз на місяць у арт-кафе «Агата». Кожен вечір — тематичний: відвідувачів вже познайомили з сучасною німецькою, польською та українською драмою. Відбирає п’єси сама кураторка, і пропонує харківським театральним діячам підготувати їх інтерпретацію. Таким чином до проекту вже долучилися «Арабески», «Котелок», «Кімната Т», DeFacto, Rybki та «Вінора». Ще одна особливість — постпоказні дискусії, до яких залучають глядачів, експертів та учасників.

Напередодні читали українські п’єси. Переважно — харківських авторів, які були присутні та приймали участь у обговоренні. Зокрема, згадана вище Кіра Малініна так пояснювала свою «Історію про людину, з якою трапилася історія»: «Під час подій на Евромайдані з'явилася сцена, коли приходять ці товариші і дружно б'ють героя. Коли, там, в Одесі горіло, з'явилася сцена, де вони задихаються, але роблять вигляд, що не задихаються. І вся ця «Ялинка», в цілому, про це. Мені здається, якщо не розшифровувати, не зрозуміло. Я не знаю, як це пояснити. Гра в реальність чи що. Чому мені це важливо було для героя. У першій частині він амеба — інші приходять, наступають на границі, заходять за них, розпоряджаються, а він нічого з цим не робить. Потім він намагається зрозуміти, що це таке взагалі, він намагається десь взяти відповідальність на себе, десь хтось щось робить, ну, розбрід і хитання. Третя частина — це цитата (з п’єси О. Введенського «Ялинка у Іванових», — авт.), це про те, що «я розумію, що я це вибираю». Герой бере, грубо кажучи, на себе відповідальність за те, що він робить, що він створює цей хаос».

Зовсім інакше побачила твір актриса і перформер Марія Коренєва: «Герой спочатку був неймовірно переконливий, я не бачила його як амебу, я бачила його зосередженим на внутрішній задачі. І зовнішнє відштовхувалося від нього більш-менш. І, ось, де це зовнішнє стало прориватися через його границі та затягувати його в дію, я не зрозуміла».

Жваве обговорення викликали й інші постановки — за п’єсами В. Петренко «Фламенко-Улісс», Р. Сальникова та А. Чернова «Спасибі, мамо», М. Бангрович «Ніхто. Ніде. Нічий». Хоча авторка і виконавиця останнього завершила читку ефектною втечею разом із речами, організаторка попросила висловитися глядачів на сторінці проекту. «П'єса більше схожа на записи з особистого щоденника, такий собі неосентименталізм. На мій погляд, мало не єдиний спосіб «застосувати» цю драматургію на практиці — створити з неї камерну моновиставу (чим, власне, і була читка). Не впевнена, що подібний матеріал зможе стати полем для експериментів та творчих відкриттів, але свого глядача знайти має», — пише у онлайн-обговоренні завліт Харківського театру для дітей та юнацтва Маргарита Корнющенко.  

Своєрідним підсумком вечора можна вважати один з коментарів мистецтвознавця Вікентія Пухарєва: «Сучасна драматургія, мені здається, повинна сьогодні позбавлятися стереотипів. Якщо ми будемо покладатися тільки на театральні заходи, з точки зору, що зручно грати акторам, що зручно ставити режисерам, то, напевно, Рей Куні (автор п’єси «Занадто одружений таксист» та подібних, — авт.) буде, дійсно, найбільшим драматургом усіх часів і народів. І ось такі ось п'єски, а-ля «Капусник» або «День театру» теж будуть часто з'являтися на театральних афішах».    

Як повідомила «Справжній Варті» Олена Міллер, проект отримав несподіване продовження. Її запросили організувати першу читку нового українського перекладу «Ромео і Джульєтти», зробленого Юрієм Андруховичем. Підготовка триває, дата заходу поки не узгоджена остаточно. Скоріш за все, захід відбудеться до кінця травня.

Фото — Аліса Волкова.

comments powered by HyperComments