Головні слова мого життя. У театрі «Публіцист» — прем’єра
Одеситка Яблонська — знаний драматург, поетеса, прозаїк і журналіст. Вона загинула у 2011 році, прямуючи на вручення чергової відзнаки — під час теракту в аеропорту «Домодєдово». У її доробку — щонайменше три десятки п’єс.
До творчості драматургині у Харкові звертаються не вперше. Наприклад, у репертуарі авторського театру «Котелок» є «Лодочник», щоправда, наразі вистави не відбуваються. Ще одне інсценування — за п’єсою «Язичники» — у академічному театрі Шевченка. Постановку також не вдасться побачити найближчим часом.
Одже, єдина доступна харківському глядчеві вистава — «Где-то и около» у «Публіцисті». Театр з 30-річною історією відомий своїм серйозним ставленням до сценографії. От і у новому спектаклі графічні декорації, вирішені у чорно-білій гамі, височіють над подіями. Вони додають сцені завантаженості, адже героїв всього чотири, і не всі з’являються перед залом. Актори іноді ховаються, іноді губляться за суворими пласкими фігурами. Єдина розрада — і у костюмах, і у декораціях — сині вкраплення, які виглядають радше естетськими, ніж обумовленими дією. Так само — гілки, що є серед діючого реквізиту, прикрашають одяг і навіть тіла акторів.
А на сцені — мелодрама. Герої шукають кохання. Остання надія — на газетну об’яву. Вони майже не звертаються одне до одного. Так, вони промовляють діалоги, але підкреслено не співрозмовнику. Лише у кількох моментах знаходять одне одного поглядами та майже одразу біжать, найчастіше — зі сцени.
«Грязь и комичность. В этом есть что-то искусственное. Зимой из окна становится видно, что жизнь скоро кончится. Летом ничего не видно. Летом обзор закрывают деревья. Отсутствие обзора возмещается присутствием надежды. Осенью ветки лысеют, становятся полупрозрачными. Размазанный горизонт, словно выпиленный лобзиком на вселенском уроке труда богом-троечником, и полная банка окурков – сколько они там лежат? Где-то около года. Или больше. Где-то около пятидесяти лет. Это главные слова. Это главные слова моей жизни. «Где-то» и «около», — промовляє герой Міша своєму ідолові — Достоєвському, який також присутній на сцені, точніше деталі з його відомого портрету — очі та руки. Міша — «великий письменник», що приймає платні об’яви до газети, а за усе життя написав лише дві сторінки.
«Дуже побутову драму» можна побачити сьогодні, 28 травня, о 19:00 за адресою: вул. Мистецтв, 11 (корпус академії дизайну та мистецтв, 3 поверх).
