“Точки наближення: Харків”: досвіди війни – у виставці та перформансі з дискусією
Виставка стала результатом двох мистецьких резиденцій у Харкові та Дніпрі, які проходили у грудні 2016 року. У центрі уваги – людський вимір історії: досвід війни очима вимушених переселенців, ветеранів АТО, волонтерів, врешті – очима самих мешканців Харкова та Дніпра – обласних центрів, розташованих найближче до лінії фронту.
Автори виставки – сім художників і художниць із трьох країн (Грузія, Молдова, Україна), котрі вивчають широкий спектр досвідів війни . “На початку роботи ми допомогли учасникам познайомитися з кількома десятками харківських волонтерів, переселенців, активістів та журналістів – їхні історії і лягли в основу проекту”, – говорить співкоординаторка проекту Руслана Козієнко.
У суботу, 25 березня, о 18:00 одна з художниць, Лючія Макарі (Молдова-Нідерланди), запрошує харків’ян на музичний перформанс «Total Remix – Харків» (театр «Арабески», вул. Громадянська 25/5). Вхід вільний.
«Total Remix – Харків» – це дослідження музики й пісень, що супроводжували війни та революційні події різних часів. Відкриється перформанспублічною дискусією за участі самої художниці, а також музикознавиці Любові Морозової та музиканта гурту “Вул. Курзу” Юрека Якубова. “Я запрошую харків’ян поговорити й подумати про те, як військові пісні різних епох впливають на нас сьогоднішніх, про парадоксальні протиріччя між ідеями у піснях, мелодіями та звуками, котрі супроводжують війни”, – говорить художниця.
Отже, проекти, представлені на виставці, – це мистецькі рефлексії про останні роки української історії.
Дослідження посттравматичної реабілітації (фізичної та психологічної) цікавить художницю Оксану Чепелик (Україна).
Сергій Попов (Україна) зачіпає питання правди й ілюзії: “Заплутаність міжнародних політичних відносин вривається в життя і побут звичайної людини, – вважає художник. – Джерело інформації про реальний стан речей перетворюється на оманливу завісу, яка ще більше викривлює реальність”.
Процес відчуження приватної історії від оповідача/оповідачки, спотворення та хибні інтерпретації цієї історії в процесі створення медійного продукту вивчає Юлія Костерєва (Україна).
Художники Маріам Натрошвілі та Дету Джинчарадзе (Грузія) міркують над тим, як довго може тривати “тимчасовий стан” переміщених осіб. Роблять це на прикладі грузинських внутрішніх переселенців та біженців, які колись рятувалися від війни в Абхазії, а сьогодні продовжують жити у тимчасових приміщеннях.
У фокусі уваги Лючії Макарі (Молдова-Нідерланди) – гостре питання пропаганди й мистецтва.
Цікавить художників і “сіра зона” почуттів – ситуації, коли власна думка та емоції можуть не збігатися з суспільним “запитом” на емоції: radio surrealism / Наталія Целюба (Україна).
“Природа травматичного досвіду (неважливо, індивідуального чи колективного) така, що через його складність та невимовність зазвичай неможливо підібрати слова, які змогли би влучно та вичерпно його описати, – говорить співкоординаторка проекту Руслана Козієнко. – Але якщо ми не хочемо стати заручниками мовчання, єдиний вихід – переопис і переосмислення того, що сталося. Знову й знову, з різною оптикою, під різними кутами, з різної історичної та географічної перспективи – що врешті допоможе висловити пережитий досвід”.
