«Точки наближення»: як за допомогою сучасного мистецтва показують травматичний досвід війни

В центрі уваги авторів – досвід війни через призму світосприйняттям переселенців, учасників АТО, волонтерів, які їм допомагають, а також просто мешканців міст, які знаходяться поблизу лінії фронту. Анна Погрєбна, співкоординаторка проекту, розповіла, що робота над даним проектом стартувала у грудні 2016 року. Тоді автори сумісно з художниками та журналістами досліджували локальний контекст, спілкувались із волонтерами та представниками медіа.

«Ми це зробили для того щоб, власне, спробувати наблизитися до різних досвідів і зробити їх більш помітними, – зазначила вона, – тому що цей проект – про травматичні досвіди війни, які зараз так чи інакше переживає суспільство. Ми вважаємо, що вже зараз необхідна і робота з цими досвідами, і робота пам’яті, і, власне, спроба подивитися на історії людей та передати їх суб’єктивні, людські історії ширшому колу людей. Які, можливо, менше стикаються з такими проблемами. Або стикаються, але художники пропонують на це свій погляд. Якщо узагальнити, то головні меседжі – це робота пам’яті, людський погляд на ті проблеми, з якими зараз стикається наше суспільство».

Крім того, значна увага в представлених роботах була присвячена проблемі травматичного досвіду – як індивідуального, так і колективного. Це мистецька рефлексія, до якої долучилися художники з різних країн, що вивчають специфіку людських досвідів війни. Це питання посттравматичної реабілітації, питання правди та вимислу, процесу викривлення історії при створенні медійного продукту тощо.    

«Мене цікавить те, як реальність перетворюється в мистецтво, – розповіла Юлія Костерєва, співкоординаторка проекту, – як інтерпретується історія в медіа і як формат деформує певну історію. Тобто, історія, яка перебивається через медіа, через персоналії, які розповідають цю історію. Намагаючись донести історію до читача, глядача, ми намагаємося змінити історію таким чином, який здається нам найбільш влучним. Таким чином, ми йдемо від реальності до правдоподібності. Бо коли є фотографія – ми більше довіряємо ніж тоді, коли її немає».

На створення інсталяції «Не просто гра» Оксану Чепелик надихнула її зустріч з членами параолімпійської команди, які грають у волейбол сидячи. Серед них тепер є учасники АТО, які отримали інвалідність у наслідок бойових дій. Там можна побачити старі телевізори із записами розповідей учасників команди. Якщо вдягнути навушники – то можна почути історію кожного з них.

«Для мене ця зустріч була цінною, – згадувала авторка інсталяції, – тому що прокидаючись щодня з інформацією про вбитих та поранених, я це сприймаю як власний біль. І коли я зустрічаюсь з людьми, які займаються з травмою певний час, які отримали травми під час АТО, коли бачу яким чином вони з цим справляються і будують соціальні зв’язки – то це і мене підтримує. Бо той оптимізм, який вони транслюють – йому можна просто позаздрити».

Зокрема, художники також торкнулися такої теми, як пропаганда та мистецтво. Вони спробували виявити внутрішні суперечності меседжів пісень, мелодій та звуків, які зазвичай супроводжують воєнні конфлікти.

Поглянути на «Точки наближення» та зануритися в різні досвіди війни можна буде до першого квітня.