В Літмузеї розповідали приховані історії Другої світової

Понеділок, 22 травня 2017, 10:17
«Недоговорені історії: забути чи згадати» – саме ця тема стала основною під відзначення Міжнародного дня музеїв.
В Літмузеї розповідали приховані історії Другої світової

Головна тема заходів, які тоді проходили в Літературному музеї – це ті ж самі недоговорені історії ХХ століття. Це теми, які до сих пір незручно обговорювати, а чимало людей не бажають навіть торкатися їх. Програма заходів була сфокусована на Другій світовій війні та піднімала теми нацистської окупації міста, життя українців в еміграції, а також біографії окремих персоналій – Юрія Шевельова, Марії Пилинської, Юрія Лавриненка тощо.  

Під час Ночі музеїв можна було відвідати лекції, дискусії, виставки, екскурсії, присвячені як історичним подіям та постатям, так і окремим культурним та філософським темам. Можна було долучитися до буккросингу «Чим ми готові поділитись?» та обмінятися книгами. Але ключове місце в заходах Літмузею займала інтерактивна програма «#Підокупацією_наеміграції».

В експозиції, яка занаходилась в саду музею, були представлені розповіді письменників, науковців та культурних діячів, які за часів нацистської окупації залишилися в Харкові. Їх доповнили історії тих, хто після війни виїхав до Європи чи Америки. Спектр тем був широкий – злочини нацистів в окупованому місті, голод, проблеми емігрантів, життя в таборах для переміщених осіб, намагання займатися культурною діяльністю всупереч обставинам тощо.

«Ми взяли пряму мову цих людей – з книжок спогадів чи листів – та зобразили це у вигляді постів в мережі «Фейсбук», – розповіла Марина Куценко, наукова співробітниця музею, –  якби вони жили у наш час то, мабуть, саме так розповідали свої історії. Перша частина нашої інсталяції – це окупований Харків. Тут можна дізнатися, чому вони зробили такий вибір і як пережили окупацію. І як, взагалі, тоді жив Харків».

А друга частина експозиції присвячена тим культурним та науковим діячам, які емігрували з країни та перший час жили в таборах для переміщених осіб. Там через пряму мову можна було дізнатися, як тоді зустрічали емігрантів, як вони жили в тих таборах, чому переїжджали з одного в інший та як складалося їх життя взагалі. І як, незважаючи на всі негаразди, вони намагалися просувати українську культуру в найменш сприятливих умовах.

comments powered by HyperComments