«Наша задача – повернути Будинок Слово і Харкову, і Україні, і світові» – режисер

Стрічка Тараса Томенка розповідає про письменників та поетів, які свого часу мешкали в Будинку Слово. А також про саму будівлю, яка, за словами авторів фільму, стала, з одного боку, символом величі української культури, а з іншого – символом диктатури та тоталітаризму. Філіп Іллєнко, голова Державного агентства України з питань кіно, розповів, що свого часу через той будинок пройшло близько 200 митців. Але до сьогоднішнього дня їх долі залишаються невідомим для широкого загалу, передає кореспондент «Справжньої Варти».

«Ми раді що прем‘єра «Будинку Слово» пройде саме тут, в Харкові, – підкреслив він, – оскільки фільм присвячений місту, він присвячений людям, які жили і творили тут. Ми не планували, що прем‘єра фільму відбудеться в день, коли виповнюється 80 років з початку розстрілів в урочищі Сандармох. Де був знищений цвіт української інтелігенції, української нації. У тому числі велика кількість мешканців Будинку Слово».  

«Ми знайшли унікальні історичні матеріали, котрі глядачі побачать вперше на екрані, – розповів Тарас Томенко, режисер стрічки, – ми створили цей фільм як подорож по цьому будинку, як подорож в часі, в якомусь культурному зрізі атмосфери Харкова 30-х років. І наша задача – повернути Будинок Слово і Харкову, і Україні, і світові. Надзвичайно важливо знати про те, що там відбулося. Тому що ми зараз знаходимося в тій точці, в якій приблизно 80 років знаходився письменник. Ми так само стоїмо на порозі. Ми знаходимося в стані гібридної війни. І всі методи, які НКВДисти випробували в Будинку Слово свого часу, вони їх вдосконалюють і продовжують використовувати проти українців. І наша задача – бути попередженими, бути на сторожі. Наша задача – бути єдиними».

За словами авторів, такі фільми мають слугувати певним уроком для сучасників, вони потрібні для того, щоб події 30-х років вже ніколи не повторилися: «Це урок, що диктатура – вона не ліквідувалася, – зазначив продюсер Юрій Павленко, – вона спочатку знищує одиниці, а потім знищує мільйони. Дуже важливо щоб в історії України ця історія не повторилася».
За словами Тараса Томенка, вперше показ «Будинку Слова» відбулася на 33-му Варшавському кінофестивалі. Під час презентації автори розповідали про саму стрічку, Харків та українську культуру. Режисер зазначив, що як сам фільм, так і екскурс в минуле міста знайшли відгук в аудиторії.

«Для мене було дуже незвично та приємно, – згадував він, – коли ти сидиш в одній зі столиць Європи, а з екрана звучить голос Тичини, Сосюри. І глядач це сприймає. Це надзвичайно приємно, коли ти розповідаєш про культуру своєї країни».

«Ми бачимо, що для людей ця тема дуже цікава, – розповіла Юлія Чернявська,продюсер фільму, – йому вдалося, використовуючи лишень документальні кадри, «воскресити» історичні постаті. Фільм хочеться дивитися, він зрозумілий. Ти розумієш, що це не нудний урок історії, який ми всі проходили в школі і з якого мало що запам‘ятовувалося. А ми бачимо людей, яких дійсно хочеться наслідувати, читати їх, дізнаватися щось нове. Це вражаючі вірші, дуже прості і сучасні. Вони випереджають час. Але, на жаль, ми їх не знаємо».
За її словами, «Будинок Слово» – це не той фільм, який сіро та нецікаво розповідає про події минулого. В ньому максимально яскраво розказана історія Харкова, що пробуджує  інтерес як до самого міста, так і до його культурного життя.

«Чому ми кажемо «Розстріляне відродження»? Тому що тоді, в Харкові, дійсно відбувалося відродження, – розповіла Марія Бурмака, народна артистка України, – на рівні літератури – це футуризм, це пошуки нового слова, це угруповання Гарт та Плуг. Театр – це Лесь Курбас, це Микола Куліш. Коли мені кажуть, що Харків – сіре місто, я намагаюся пояснити, що Харків будувався тоді, коли була сучасна архітектора – модерн та кубізм. І Харків – це надсучасне місто, яке почало розвиватися на початку століття. І тоді було «зрізане». Але дух тих людей живить і дає прокинутися тому українству».

Бюджет «Будинку Слово» складав 1200 000 гривень. За словами авторів, це була невелика сума,  враховуючи те, скільки часу та зусиль пішло на його зйомку. Після Харкова цей фільм поїде Києва, Одеси, Львову, а вже потім – до інших міст України. А з 9 листопада його вже можна буде подивитися в кінотеатрах.

Більше новин за темою читайте на сайті «Справжньої Варти».