Знайомтеся: Бажан, Тичина і Жадан – у Харкові відбулася літературна подорож у часі

Виставка «Курбас у Харкові» присвячена театру «Березіль» та його засновнику Лесю Курбасу. У кожному залі можна познайомитися з режисерськими концепціями його вистав, почути їх унікальні записи.

Модерні інсталяції, театральні раритети, старі світлини зі спектаклів, плакати з анонсами драматичного твору – такі декорації створюють атмосферу революційної України 1920-х років. Ефект «штучного занурення» допомагає краще зрозуміти твори української інтелігенції.

Кількість літературних угрупувань, до яких належала українська еліта того часу,налічувала більше трьох десятків. Вони різнилися настроями, думками, напрямами, програмами, однак їх об’єднувала спільна мета – створити творче поле діяння для подальшого розвитку культурного життя. Можна сказати, що українській інтелігенції це вдалося: такого небаченого сплеску відкриттів, бурхливого розквіту та прагнення до національного самовиявлення Україна вже довго не спостерігала.

Важливо було витримати літературний вечір у концепті виставки «Курбас у Харкові», аби присутні перенеслися із України сьогодення  – в революційну. Тож за проханням організаторів Сергій Жадан, як поет сучасності, прочитав вірші своїх попередників, які силою поетичного слова пробивали шлях до вільного духовного розвитку української нації.

На драматичній трибуні звучали рядки з поезій Миколи Бажана, Павла Тичини, Михайля Семенка та Майка Йогансена. Сергій Жадан вдало поєднав творчість останніх із своєю: деколи ці переходи між віршами були непомітними. «Хто це: Бажан чи Жадан?», ­–  питали слухачі.

 «До творчості Михайля Семенка, Миколи Бажана я звертався, коли писав наукову дисертацію. Тому обрав тих, кого люблю, кого читаю і перечитую, хто є моїми», - пояснив Сергій Жадан вибір тих авторів і тих поезій, які пролунали цього вечора.

Ці поети писали про вічне, порушували філософські питання, шукали своє місце в суспільстві, створювали любовну лірику. Революційні настрої у віршах 20-их років минулого століття гарно компонувалися з прифронтовою романтикою Сергія Жадана. Ніщо не вибивалося зі спільної картини; все створювало цілісність сучасного з минулим.

Сергій Жадан не лише згадав найкраще та улюблене зі своєї творчості, він також поділився своїми новими віршами, що ввійдуть у збірку восени цього року.

Протягом вечора у залі зберігалася тиша. Публіка із захопленням слухала,  як переплітаються голоси давнини із сьогоденням. Аудиторія зібралася найрізноманітніша: віковий бар’єр був зруйнований, і це говорить про те, що сучасна українська поезія доступна для розуміння кожному.