«Предмети» у великому місті: Bob Basset і Гамлет Зіньківський презентували у Харкові спільний проект
Близько тисячі відвідувачів у день відкриття виставки прийшли в «ЄрміловЦентр», щоб на свій розсуд прочитати історію про Місто, розказану митцями за допомогою різних предметів. Як передає PR-агентство "Bagels & Letters", ними стали дев’ятнадцять шкіряних масок та стімпанкова собака Bob Basset’а, стіна з декількома сотнями ножиць, котрі Гамлет Зіньківський дванадцять років збирає по світу, та повсякденні предмети, художньо переосмислені Зіньківським. Крім того, митці презентували спільну відеороботу, зняту в Парижі, та запропонували глядачам (не) стріляти по мистецьким об’єктам у тирі. Виставка триватиме до 21 жовтня. Вхід традиційно вільний.
Митці виношували спільний проект півтора року — вперше художники заявили про свої наміри ще в травні 2017 року під час Ночі Музеїв у тому ж таки «ЄрміловЦентрі». Певною мірою «Предмети» стали результатом їхніх спільних подорожей до Ліми (Перу) й Парижа, а ще — спільних прогулянок містом і рефлексій про нього. Втілити задум допомогла молода харківська кураторка Вікторія Бавикіна, яка разом із митцями сформувала концепт «Предметів»: виставки, котра, зокрема, розповідає про різні сторони міста.
Мистецтвознавиця Зоя Звиняцьківська, яка побувала на виставці «Предмети», вважає, що Гамлет Зіньківський і Bob Basset, на її думку, одні з найбільш урбаністичних сучасних художників України. У тому, що робить Bob Basset, для мене дуже багато Харкова, — говорить Зоя Звиняцьківська. — Його роботи дуже урбаністичні, вони — про місто як певну структуру, а якщо в Україні й є стовідсоткове місто без домішок, «справжнє» Місто — то це Харків. Мені страшенно подобається вигадане ним визначення — «техноромантизм», йому явно комфортно в місті як структурі, й тим гомункулам із шестернями замість очей, яких він створює, — теж комфортно. Його місто — здорове та динамічне, воно розвивається та створює нові форми. Натомість, історія стосунків із містом Гамлета, як на мене, — інакша. Він ніби тяготиться містом і водночас не може його покинути, бо любить. Тому він фіксує радше інфернальний бік міської культури, проміжки й шпаринки в структурах, історію розпаду та самостійного життя елементів систем, іншу сторону міста».
Експозиція вибудована таким чином, що ніби запрошує на прогулянку містом, у якому перетинаються реальні предмети нереальних світів — із, навпаки, фантасмагоричними створіннями, котрі незрозуміло яким чином опинилися в нашій реальності. Є завішаний чорною тканиною початок, коридор, наприкінці якого відвідувачів зустрічає підвішена в повітрі стімпанкова собака Bob Basset’а. Є стіна, де Гамлет у своєму впізнаваному стилі написав сформульовану кураторкою концепцію — так само, як він пише на стінах міста.
Візуальна домінанта виставки — стіна площиною приблизно п’ятдесят квадратних метрів, завішана колекцією зібраних Гамлетом ножиць. Бічні простори заповнені масками Bob Basset’а, причому в одному з них художник також запрошує глядача до гри: маски проступають через антикварні дзеркала з витравленою амальгамою. Ти дивишся у дзеркало (різні дзеркала розраховані на різний зріст) — і бачиш замість свого обличчя — маску.
«Найбільше мені сподобався цей хід з масками і дзеркалами, — ділиться художниця Оксана Солоп. — Це дає можливість відчути на собі образи, які створює Bob Basset, я ними захоплююся, вони ніби з інших світів».
Сергій Петров вважає бажання людини вдягнути маску — одним з найдавніших і найприродніших. «Несуттєво, живемо ми в первісному доаграрному суспільстві чи в постіндустріальному урбаністичному: маска — це не просто гра, це захист, це спроби змінити себе й свій спосіб взаємодії зі світом, — говорить художник. — Люди часто просять дати поміряти наші маски, я знайшов спосіб, як це зробити — цікаво для людей і нетравматично для арт-об’єктів».
У нижньому залі виставки — зона своєрідного соціального експерименту. «Ми влаштували арт-тир, — говорить Bob Basset. — У якості мішеней — два графічних портрета Гамлета й моя маска. І рушниці. Чи станеш ти стріляти в арт-об’єкт, ще й певною мірою — в обличчя? Ми не могли передбачити реакцію людей. Проте, люди активно долучилися — тепер маю унікальну маску, добряче пошматовану публікою».
Кураторка Вікторія Бавикіна пояснює, що інсталяція з тиром досліджує ставлення сучасного глядача до феномену актуального мистецтва. Реакції глядачів стали явними та відчутними, адже кожен зміг скористатися (або не скористатися) можливістю фізично пошкодити предмет мистецтва. «Мистецтво — це не тільки акт-творення, а й смерть, а потім — переродження. Та постійна нестача фідбека від глядача, величезна лакуна між тими, хто створює мистецтво — і хто його споживає, створює неможливість адекватно розуміти глядацькі реакції, почуття, емоції по відношенню до показаного», — коментує Вікторія.
Про взаємодію публіки з мистецтвом розповідає й «стіна ножиць», котра з перших же хвилин перетворилася на селфі-зону — аналогічно до того, як фонами для інстаграм-фото стають мурали Гамлета у місті. «Дванадцять років тому мені наснилася величезна стіна, на якій висять ножиці. З тих пір я почав їх колекціонувати: знаходив за оголошеннями, на барахолках по всьому світу. Я навіть не знаю, скільки в колекції експонатів, але навіть семиметрової стіни не вистачало для експозиції. Нарешті сон став реальністю, і я бачу цю стіну перед собою», — розповідає художник Гамлет Зіньківський. У колекції художника — ножиці для найрізноманітніших цілей: від звичайних манікюрних до ножиць для підстригання овець, нарізки свічок і навіть варених яєць, датовані ХІХ століттям. Є навіть ножиці, створені в ХІІ столітті, які складаються з двох лез і шмату сталі. Художник говорить, що ножиці для нього — символ відсікання всього зайвого.
Окрім ножиць, Гамлет презентував свою колекцію повсякденних предметів, які спробував художньо переосмислити: довге чорне пальто з написом «Харьков в пальто», елементи меблів, каністри й пилка «Дружба» та ще багато іншого.
Тижнем раніше під час Non Stop Media у харківській Муніципальній галереї відкрилася інша виставка Гамлета, «7-е правило», — серія графічних малюнків, котрі Гамлет створював щодня протягом року. А 18 вересня в Харківській філармонії відбудеться презентація нової книги Сергія Жадана «Антена», яку ілюстрував Гамлет Зіньківський, зробивши з неї, фактично, артбук. Цими проектами художник демонструє здатність працювати в різноманітних жанрах і техніках, на перетині різних видів мистецтва та в колабораціях.
Робота в колабораціях і на перетинах традиційна й для студії Bob Basset, чиї маски з’являються то на модних показах (Givenchy, стиліста Panos Yiapanis, українських брендів sasha.kanevski та Valery Kovalska), то в музичних кліпах та фільмах (Metallica, Slipknot, Avril Lavigne, Korn, у фільмі «Паралелі» кінокомпанії RSA Films англійського режисера та продюсера Рідлі Скотта та інших). Так, дві маски, експоновані на виставці, з’являються в нещодавно презентованому кліпі відомого литовського гурту Beissoul & Einius. Загалом же маски, показані в межах проекту, були створені в різні часові проміжки від 2004 року до сьогодення. Деякі знаходяться в приватних колекціях і були представлені публіці вперше.
Директорка «ЄрміловЦентру» Наталія Іванова говорить, що півтора року відвідувачі й журналісти запитували про проект: його явно чекали. Але на такий ажіотаж навіть не розраховували. «Не пригадаю такої кількості людей на відкритті виставки в Харкові, — зізнається директорка. — Це як у фільмі «Вихід через сувенірну крамницю», коли Тьєррі Гетта відкриває виставку в Лос-Анджелесі та під галереєю створюється величезна черга. Було дуже багато молоді, й це значить, що ці автори для неї — значущі, що вони стежать за новими тенденціями, цікавляться сучасним мистецтвом, а отже — і ми робимо правильні речі».
