У Харківському літмузеї презентують книги про Голодомор
У програмі вечора - спогади письменників про Голодомор 1932-1933 років та презентація видань Українського інституту національної пам'яті.
О 18.30 - спогади письменників про Голодомор 1932 – 1933 років (за матеріалами досліджень працівників Харківського ЛітМузею)
О 19.00 - презентація видань Українського інституту національної пам’яті. За участі співробітників інституту Вікторії Яременко, Ярослава Файзуліна, Марії Тахтаулової. Під час презентації будуть безкоштовно розповсюджуватись книги.
Видання, що будуть презентовані:
Ірина Рева. По той бік себе. Соціально-психологічні та культурні наслідки Голодомору і сталінських репресій.
У науково-популярній книзі проаналізовано трансформації (психологічні, соціальні тощо), яких зазнало українське суспільство у сталінську добу, перш за все – у 1930-х роках. Авторка розглянула методи, якими діяла радянська влада, з’ясувала їх вплив на світосприйняття українського суспільства, показала механізми формування радянської ідентичності, запропонувала шляхи подолання психологічних та соціальних проблем на сучасному етапі.
Людяність у нелюдяний час / упоряд. В. С. Тиліщак, В. М. Яременко.
Книгу присвячено доброчинцям, які у 1932—1933 рр. допомагали вижити тим, хто голодував. У виданні подано інформацію про понад 180 праведних людей часів Голодомору, прізвища та імена яких встановлено на основі документальних даних та усних свідчень.
Репресовані щоденники. Голодомор 1932-1933 років в Україні / упорядник, вступ ст., ред.. Я. Файзуліна.
Про Голодомор 1932–1933 років в Україні публікацій уже не бракує. Однак ця книжка – унікальна. Писали її не історики, не архівісти, не публіцисти – її авторами були звичайні люди: селянин, учителька, студент, партієць… Свої нотатки вони робили не сподіваючись, що ті колись будуть опубліковані, що їх прочитають тисячі й тисячі людей. Вони не ставили перед собою цілі написати історії Голодомору, а лише фіксували побачене, почуте, прожите та пережите
Анастасія Лисивець. Скажи про щасливе життя
В основі збірки — спогади Анастасії Лисивець про Голодомор. У них поєднані зворушлива простота і щирість, навіть певна наївність оповіді простої сільської дівчини, на долю якої випали трагічні випробування, і водночас блискучий письменницький хист, досконале чуття композиції, точне й пронизливе відчуття деталі, живої фрази, драматичної ситуації. Твір писала в 70–80-ті роки минулого століття сільська вчителька «в шухляду», без жодних надій на прижиттєве опублікування, і, ймовірно, це теж додає йому неповторної інтонації й цілковитої переконливості як суто літературного, так і важливого історичного документу.
Нагадаємо, у суботу, 23 листопада, харків’яни прийдуть під стіни Генерального консульства Росії щоб нагадати, хто винен у смертях мільйонів українців за часів Голодомору.
До речі, за даними соцопитування 73% українців зазначили, що цього року планують запалювати свічку у День пам'яті жертв Голодомору в пам’ять про загиблих від голоду. 20% сказали, що не будуть цього робити. Порівняно із минулим роком кількість тих, хто має намір запалити свічку, дещо зросла.
Ініціатива запалити свічку пам'яті знаходить дещо більшу підтримку на Заході та у Центрі (87% та 74% відповідно). Водночас на Півдні (68%) та Сході (54%) теж значна частина опитаних зазначили, що візьмуть участь у цій акції.
