Де краще жити: у місті чи в селі?

Жанна Титаренко  |  Понеділок, 6 вересня 2010, 00:39
Над цим питанням часто розмірковує молодь, обираючи своє подальше місце проживання. Статистика свідчить, що чисельність міського населення постійно збільшується, а сільського – зменшується. Та все ж малесенькі населені пункти теж мають свої переваги.
Де краще жити: у місті чи в селі?

Міста манять молодь перспективами, роботою, карєрним ростом, місцями відпочинку і розваг тощо. Зовсім забуваючи про низьку якість продуктів харчування у супермаркетах, дорожнечу житла та низку інших очікуваних проблем, люди обирають життя у місті.

Так, у містах можна заробити більше грошей, але в той же час люди змушені витрачатись на транспорт, питну воду, садовину, городину тощо. Важливим для мешканців міста є одяг, взуття, наявність компютера тощо. Врешті-решт, багато людей, які проживають у містах не мають можливості навіть влітку постійно купувати собі садовину. Для когось це дорого, а в інших просто не вистачає часу ходити на ринок і вибирати там широкий асортимент фруктів.

Від нестачі садовини і городини найбільше страждають пенсіонери. Стареньких бабусь можна дуже часто побачити в супермаркетах, які схилившись над ящиками з підгнилими яблуками і давленим виноградом, вишукують собі щось придатне для вживання за зниженими цінами.

Так у самому супермаркеті «Таврія-В»,що знаходиться біля станції метро Проспект Гагаріна, пенсіонерки вичікували давлених помідорів зранку до вечора і приходили за ними по кілька разів на день. Дехто з них часто скаржився на те, що вони не додивившись купили зовсім зіпсований товар, який довелося викинути. Але це їх не зупиняло.

Неодноразово доводилося бачити, як пенсіонерки самостійно перебирали вітрини і прохали продавців знизити ціну хоч на кілька огірків чи помідорів. Як правило, їх виганяли геть за допомогою охоронців супермаркету.

Деякі відвідувачки починали псувати товар, що лежав на вітринах і годинами чекали, доки продавець помітить його і покладе у ящик зі зниженою ціною.

Одного разу, у вищезгаданому супермаркеті, вивезли у торговий зал кілька десятків кілограмів битих, загравших всередині кавунів. Продавались вони за ціною 25 копійок за кілограм доволі непогано. Лише потім мало хто з покупців порадів від такої якості.

Якщо ж уважно придивитись, то уцінені фрукти і овочі продаються в багатьох торгових точках міста.

У селі все зовсім інакше. Яблука, груші, сливи ростуть поряд . За ними не треба нікуди ходити і купувати їх. У більшості випадків вони є екологічно чистими. Людина влітку сповна запасає свій організм вітамінами.

Пенсіонери хочуть мешкати в містах і пояснюють свій вибір недалеким розташуванням лікувальних закладів. Але в той же час, вони забувають про те, що  в селі їхнє здоровя може бути деякий час набагато кращим без медичної допомоги і ліків.

Крім садовини і городини міським мешканцям доводиться купувати молочні продукти. Більшість людей вибирає їх у супермаркетах, магазинах, кіосках тощо. Адже їхати зранку на базар і вишукувати собі продавця з домашнім молоком встигають далеко не всі. Та й ціна там може бути зависокою.

Які домішки містить фасоване молоко можна лише здогадуватись. У селян його скуповують за безцінь (1 – 1,5 гривні за 1 літр) і вони далеко не завжди дбають про його якість.

Так одна жіночка, що мешкає в Полтавській області Тетяна Мартиненко і розказала односільчанам про те, яке молоко можна здавати на молоковоз. Аби було більше молока, пані Тетяна доливає туди воду, потім вкидає соду і сіль, аби прилади не показували його низьку якість. А ще, жіночка зізналась у тому, що ненавидить міське населення, за те, що вони не працюють на землі, біля худоби і живуть краще за неї (Тетяни Мартиненко). Аби помститися за це всім міським мешканцям, вона могла додавати до молока пральний порошок.

Одного разу, вийшовши на дорогу, туди, де стоять люди і чекають молоковоза, кореспондент «Справжньої варти» вирішила придбати одну банку молока. На таку пропозицію жодна із 42 людей не відгукнулась. Усі наполегливо відмовлялись продати саме те молоко, яке принесли здавати. Вони пропонували прийти до них додому і отримати якісний продукт.

Якщо розглядати, наприклад, домашні яйця, то в їх жовтках містяться амінокислоти групи омега. Такі речовини є дуже корисними для легенів, печінки і всього організму в цілому. Якщо ж птиця не споживає свіжу траву вдосталь, то амінокислоти групи омега в неї просто не синтезуються. Таким чином, яйця з птахофабрик суттєво втрачають свою корисність. Амінокислоти групи омега містяться лише в жовтках домашніх яєць та деяких видах морської риби. Звісно, що легше хоча б один раз на місяць купувати домашні яйця.

Цей перелік можна продовжувати. Але володіння такою інформацією мало кого змусить повернутися жити в село. Там теж багато різних проблем, та й працювати фізично важко. Змінити свою адресу наважуються лише деякі пенсіонери. Як не дивно, у більшості випадків, вони не шкодують про такий вибір і жити в селі їм легше.

Щодо молоді, то тут держава повинна вести розумну політику. Адже там потрібні люди, які б могли працювати в аграрному секторі і забезпечувати якісними продуктами харчування себе і міське населення.   

comments powered by HyperComments