Куди поділись старі газети та книги?
Коли мова йде про дуже старі книги, то їх рідкісність можна пояснювати тим, що друкарні були невеликими і книжок взагалі видавали мало. Але до газет таке пояснення зовсім не підходить. У 1920-1950 рр. друкованих видань було вдосталь. Та й до революції люди теж читали новини з газет.
Але де вони зараз? І чому майже безслідно зникли мільйонні тиражі совєтських партійних газет 1920-1950 рр.? Мабуть тому, що знищували… та ні не газети, а людей, письменників, вчених. Адже починаючи з 1920-х років зберігати вдома якісь газети було небезпечно. Люди боялися, що на якійсь шпальті може бути надруковане ім’я «ворога народу» чи стаття, за яку потім буде вбито або арештовано когось із членів сім’ї. Зберігати боялися навіть листи своїх близьких. А рукописи художніх творів без похвали партії могли призвести до заслання всієї родини.
Часті переїзди сімей, голод і війна теж ніяк не сприяли збереженню історичних цінностей. Цікаві літературні журнали майже одразу після прочитання використовували для розпалювання вогнища в грубі. Туди ж ішли й газети.
Але як би там не було, історія потребує письмових джерел інформації. І не лише при вивченні таких подій як віна чи голодомор, а й літератури, журналістики тощо. Якщо почитати старі газети й журнали, то там є достатньо цікаві статті, новели, коротенькі романи. Зараз пишуть інакше. Журналісти мають великі норми (від 5 до 8 авторських матеріалів за день), бо головним для більшості власників ЗМІ є кількість різної інформації, а не якість викладу.
Старі газети і книги набагато легше знайти і придбати у містах, ніж у селах. Їх зберігали представники інтелігенції, а зокрема, письменники, краєзнавці. Всі ці знахідки швидко розходяться по приватних колекціях і в недалекому майбутньому будуть по-справжньому оцінені нащадками.
