У Харкові з’явиться 5 нових пам’ятних дошок, але назви вулиць поки що залишаться совєтськими

Міська комісія з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища ухвалила рішення про надання дозволів на встановлення таких дошок: Патріарху Української греко-католицької церкви Йосипу Сліпому, видатному українському художнику, етнографу і фольклористу Порфирію Мартиновичу, видатному українському письменнику та громадському діячеві Івану Франкові, а також відомим харків'янам: поету Борису Чичібабіну; лауреату Нобелівської премії в галузі економіки Семену Кузнецю та професору Сергію Андоньєву, засновнику сучасного науково-технічного центру "Енергосталь".

Згідно з цим рішенням також буде встановлено пам’ятник Герою Совєтського Союзу льотчиці Валентині Гризодубовій. Але водночас у Харкові вже є вулиця Гризодубова, яка названа на честь батька Валентини. Крім того, функціонує Меморіальний музей сім’ї Гризодубових (вул. Мироносицька, 54-Б). Але харківським шанувальникам  цього всього видалось  замало і вони звернулися до Геннадія Кернеса з проханням дати дозвіл не лише на встановлення пам’ятника, а й на перейменування ще однієї вулиці та майбутньої станції метро. Топонімічна комісія поки що дала дозвіл лише на установку пам’ятника В.Гризодубовій, оскільки за чинним законодавством України в одному населеному пункті не повинно бути однакових назв вулиць, чи двох пам’ятних дошок одній особі.

Щодо перейменування харківських вулиць, що носять імена Калініна та Котовського, то тут уже Геннадій Кернес не говорив про об’єднання українського народу і впевнено заявив про те, що кошти на це міський бюджет виділяти не буде і виходячи з цього закликав усіх членів топонімічної комісії проголосувати проти.

Так, топонімічна комісія ухвалила рішення не на користь української громади, але головною причиною цього є не обмежені фінансові ресурси, а совєтський світогляд чиновників та намагання ними пропагувати совєтську ідеологію серед загалу. Адже, наприклад, в’їзд Калініна (Жовтневий район, 61020) має лише 5 невеликих будинків; вулиця Калініна (Жовтневий район, 61019 та 61020) – 4 маленьких будинки (приватний сектор). Як не дивно, але в Харкові є ще одна вулиця Калініна, теж у Жовтневому районі, зі змішаною забудовою, але тут уже можна повірити в те, що перейменування може викликати певні труднощі, хоча це ніяк не є виправдовує такі назви.

У Московському районі ще досі існують вулиця, провулок і в’їзд Котовського. Це виключно приватний сектор з відносно невеликою кількістю будинків.

Але варто було б хоч інколи нагадувати про те, що Котовський очолював загін  бандитів, які грабували українські села і водночас відмовлялися називати себе комуністами, більшовиками чи ленінцями, вони так і називали себе: «ми – котовці, а наш командир - Котовський».

Щодо Калініна, то це совєтський державний діяч з найближчого оточення самого Сталіна. У 1930-х роках він був співучасником організації масових розстрілів та іншого репресій  на території республік, що входили до складу СССР.

Про Сталіна знають всі і виправдати його практично неможливо, а от Калініна і Котовського нам пропагують далі. Геннадій Кернес навіть не зачитав повністю того, що написали йому у своєму зверненні народні депутати України Юрій Гнаткевич та Михайло Косів, які ініціювали перейменування.