Чи можливо скласти сесію без хабарів? Розповіді студентів, що обрали заочну форму навчання
«Намагаюся вчити, але деяким викладачам обов’язково треба сплачувати. Я вільно володію українською мовою, навчалася в Полтавській україномовній гімназії. Контрольну теж виконала. Викладачка її декілька разів перечитала, поставила трійку й жбурнула в інший кінець столу.
«Тащітє білет» - сказала вона нервовим незадоволеним голосом. Білет був середньої складності. Відповідь була написана, але на одне усне питання відповісти не змогла. Так, закінчення «а» та «у» іменників у родовому відмінку я недовчила. Але вчителька поставила мені двійку за екзамен і почала вимагати, щоб я негайно вийшла з аудиторії.
Я попрохала вчительку, щоб вона трішки пояснила цю тему. А вона відповіла ось таким чином: «Ти думаєш, єслі ти з дерьовні прієхала, я тєбє три бесплатно поставю?!!»
Не витримавши такого нахабства, я побоялася, що втрачу над собою контроль і дам їй у пику або сама почну плакати, тому вийшла на коридор. Староста однієї з паралельних груп збирала гроші. Трішки подумавши, я запитала скільки коштує екзамен з української мови. Мені повідомили, що за четвірку треба сплачувати 200 гривень, а за трійку – 150.
Як це таке може бути, думалось мені. Адже більша частина студентів взагалі не приїздить на сесію, а передає лише залікові книжки й гроші. А ті що прийшли, у більшості випадків поприносили замість контрольних одні титульні сторінки. І всі вони отримають трійки. Ні, мені треба більше.
Скільки коштує п’ятірка староста не знала. Сказала, що то персонально з учителькою домовлятись треба. Я віддала двісті гривень.
Староста винесла залікову книжку: «Вона поставила тобі трійку і дала 50 гривень здачі. Тримай».
От скотина! Ніколи цього не забуду», - розповіла одна зі студенток ХАІ.
На запитання про те, чому студентка нікуди не поскаржилася відповідь була такою:
«А кому потрібна моя заява чи скарга? Міністерству освіти чи антикорупційному комітету? Кому? От прийшли б і подивилися, що замість контрольних робіт лежать одні титульні сторінки. І це не лише з української мови. Усі предмети так складають. І замість курсових лежать самі титульні сторінки, і то не всі. Хіба це важко виявити? Хіба важко дізнатися про те, що на сесію приїздить по кілька студентів з групи, а решта взагалі ніколи до університету не приходить? Усе і всі знають. Моя скарга ні на що не вплине»
Інший студент говорив без всіляких емоцій:
«За які предмети треба сплачувати я дізнаюся під час установчих лекцій на наступний семестр. Якщо вчитель читає пару, щось пояснює, дає завдання, це означає, що контрольну треба виконувати, оскільки є реальні можливості скласти екзамен безкоштовно. Якщо вчитель на установчу лекцію не приходить, або дає низку задач, в умовах яких не вистачає даних, такому треба сплачувати. Це правило не спрацьовує дуже рідко. Тому я, навіть, не намагаюся чинити опір цій системі. Навряд чи з цього вийде щось гарне для мене. Бігати до викладачів, псувати собі нерви, а потім ще дізнаються, що я не хочу сплачувати, та потім буду все без винятку вчити. Це мені не цікаво».
Третя розповідь про сесію була такою:
«Я працюю. Мені ніколи займатись навчанням. Я згодна сплачувати. Але беруть дуже дорого. 100 – 200 гривень – це ще терпимо, але є й такі, що треба давати 350 або 500. Тоді я намагаюся щось вивчити і скласти іспит самостійно, але викладачі відмовляються пояснювати таким чином, щоб хоч щось було зрозумілим. Вони кажуть, щоб ми дивились у зразок і розв’язували задачі, а мені не зрозуміло, звідкіля беруться такі цифри у зразку і за якою формулою їх підраховують. На цій сесії викладач мені так і сказав, що в мене немає асоціативного мислення і наша розмова закінчилася. Довелося сплачувати. А що робити?»
