Ніч Василя Стуса у Харківському літературному музеї

Усім відомо, що Василь Стус написав збірку «Палімпсести» (від давньогрецького "палімпсест"  — пергамент, на якому стерли первісний текст, а поверх нього написали новий), яка складалася з невеликих віршів. Тож відвідувачам заходу роздали роздруковані поезії, а потім читали їх у різній послідовності. Найбільше здивувало те, що незалежно від послідовності читання, утворювався достатньо зрозумілий зміст.

Перегляд фотографій супроводжувався детальними розповідями про життєвий шлях письменника та літературним аналізом збірок «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Палімпсести».

Працівникам Харківського літературного музею також вдалося відшукати відеозапис пісні на слова Василя Стуса «Прощай, Україно» у виконанні сестер Тельнюк.

Василь Стус був не лише поетом, а й борцем за Незалежність України. Раніше, в радянські часи, його твори були забороненими, а тепер – твори Василя Стуса увійшов до шкільної програми. Тому значна частина гостей ночі Василя Стуса читала твори цього письменника в дорослому віці. І коли кожен тримав у руках велику білу свічку пам’яті поета і говорив, чим для нього є Василь Стус і що від нього варто взяти для наслідування, люди старшого віку дякували Богу за те, що цього письменника внесли до шкільної програми.

Запам’яталися також слова харківського журналіста Володимира Носкова. «Мені як журналісту-радійнику важливо почути голос людини. Знаючи про те, що Василь Стус був політв’язнем, виникають уявлення про те, що його голос має бути слабким, змученим… Але насправді, його голос цілком спокійний і в ньому відчувається таке сонячне прагнення до життя і творчості», - наголосив В. Носков.

На руки падали гарячі краплі воску, але на те ніхто не скаржився, бо Стусові боліло більше. Зараз його порівнюють із Тарасом Шевченком. Адже Великий Кобзар не дожив кількох місяців до скасування кріпацтва, а Василь Стус  до масштабної амністії для політичних в’язнів і початку перебудови.

Низка заходів завершилася переглядом документального фільму про життєвий шлях Василя Стуса «Пресвітлої дороги свічка чорна».