Московський районний суд міста Харкова продовжує знущатись над "дітьми війни"

Коли стає відомо що ухвала вже є, діти війни пишуть заяву на отримання рішення суду і продовжують чекати, коли ж нарешті його видадуть.

А коли суд ухвалив рішення, то діти війни самі мають шукати номер цього рішення. Працівники суду кладуть на стіл величезні стоси аркушів, у яких вказані прізвища, імена, номера ухвал суду, дати подання заяв тощо.

Тож старенькі люди, значна частина з яких уже погано бачить, годинами сидять у коридорі Московського районного суду і вичитують ці величезні стоси, шукаючи в них своє прізвище і номер рішення. Аркуші завжди складені хаотично, тобто сторінки з прізвищами на «Р», «Ш», «Б» тощо лежать мішма.

Працівники суду, навіть, не кажуть, є номер їхнього рішення у тих величезних списках чи немає. Люди самі мусять шукати. А не знайшовши своє прізвище діти війни намагаються ще раз передивитися списки, боячись за те, що не побачили його через власну неуважність.

Коли номер рішення врешті-решт знайдено, його виписують і йдуть з ним до працівників суду.

Але комп’ютерні програми дозволяють знайти таке рішення у списку за декілька хвилин, тому цим мали б займатись працівники суду, які отримують державну платню, а не старенькі люди з поганим зором. І такі списки взагалі не має потреби роздруковувати, оскільки вся ця інформація є в комп’ютерах.