Перехресні стежки трьох народів

Світлана Шкурай  |  Четвер, 17 листопада 2011, 12:33
Під час Другої світової війни на Галичині перетнулися шляхи українців, поляків і євреїв. Кожен з трьох народів зазнав утисків, переслідувань і втрат. Саме про це розповідає фільм «Три історії Галичини».
Перехресні стежки трьох народів

Перегляд стрічки в Харкові відбувся 16 листопада у єврейському культурному центрі «Бейт Дан» (вул. Тобольська, 46). Знайомство зі стрічкою почалось з передмови  її  режисерів - українки Ольги Онишко  та ліванки  Сари Фаргат. Після демонстрації фільму відбулось обговорення тем, порушених у фільмі, ключова з яких – «Правда, що об’єднує», модератором дискусії був відомий харківський  журналіст Філiп Дикань.

Розповідь режисерів стрічки 

Робота вже була представлена в США, Канаді, Німеччині, Англії та Франції. Наразі відбувається показ у кількох містах України. Харків був другим після столиці.

На кінофільм зібралась майже повна зала глядачів, серед яких було багато молоді. Це відзначали у своїх коментарях гості заходу, підкреслюючи, що не все втрачено, адже молоді люди цікавляться історією, хочуть зрозуміти її.

Кожен присутній сьогодні на показі, без сумніву, зробив для себе певні висновки, дізнався щось нове, тому що «Три історії Галичини» - документальна стрічка. Вона поділена на три частини – історії представників різних народів.

Ольга Онишко, одна з режисерів, розповіла, що всього було знято близько 300 годин, почуто безліч історій, але обрано тільки три. Чому? Сара Фаргат пояснила, що обрані розповіді мають спільну рису – кожен з героїв намагався допомогти ворогові.

Дійсно, долі цих людей не можуть залишити байдужою жодного з нас. Єврейська родина, яку під загрозою власної смерті переховувала українка Юля, її син, який співпрацював з німцями, жінка з УПА, від якої забрали дітей, а саму її кинули за ґрати, польський священник, котрий доглядає могили поляків, євреїв та українців, - усі вони є винятками з правил. Зовсім мало людей робили такі вчинки за подібних обставин. Але не поспішайте дорікати їм за нетиповість!  Треба ж з когось брати приклад. І з кого ж, як не з них?

Одна з найвиразніших сцен фільму – гра в футбол. На полі бігають хлопчаки: єврей, поляк та українець. Вам здається, що це примітивно? Можливо. Але далі глядачі побачили продовження їх історії, коли українець став на бік німців, а значить – відцурався єврея. Чому так сталося, що друзі зрадили один одного? Винна кров, що тече у кожного з них в жилах? Присутні на перегляді намагались відповісти на це питання, але краще залишити його без відповіді, щоб кожен зміг відповісти самостійно…

Та особисто мене найбільше вразила історія Олі Ільків. Багато фільмів існує про бійців УПА, але ось це був той штрих, якого бракувало в загальній картині. Тендітна жінка з маленькими дітьми вирішує допомогти повстанцям, бере участь у забезпеченні Романа Шухевича прикриттям. Її чоловік, який теж належав до лав упівців, гине. Через деякий час її арештовують, дітей відправляють до дитбудинку.

Одна з героїнь фільму - пані Оля Ільків

…Залізні ґрати. Крики. Гострі леза і гострі згадки. Сльози. Віра. Вірність. Такими постають у нашій уяві роки, проведені цією мужньою жінкою у в’язниці. Сльози за дітьми, з якими у той час могло статися все, що завгодно, стікали по щоках у перервах між катуваннями і побоями. Потім і сліз не стало…Висохли…Немає, чим плакати.

Відмова від зізнання навіть заради рідних дочки й сина. Чому? Адже можна було накидати кілька слів, підпис – і до них! Побачити, обійняти, доторкнутися… «Як?» - питала себе змучена жінка. Вона не могла і словом спаплюжити любов і вірність своїй справі, своїм друзям. Від можливості побачитися з дітьми було болючіше відмовлятись, ніж відчувати на своєму тілі безжалісні тортури…

Нехай вибачить мене пані Оля за домальовані обриси, але, дивлячись на неї, глядачі бачили усіх українських жінок, цілу Україну, яка бореться. Мабуть, звідти ці трагічні нотки в її описі…

Світлина дітей п. Олі Ільків

На щастя, мати таки зустрілась з дітьми. Тепер вони разом…Попри все. А десь за кілометри від них католицький священник відшукав серед високих трав ще одну покинуту могилу українця, поляка чи єврея. Він обов’язково доглядатиме за нею, бо не вміє по-іншому.

А ми з Вами так змогли б?

Трейлер фільму

Після демонстрації у Києві та Харкові, документальний фільм  "Три історії Галичини" буде презентовано глядачам у Львові (17 листопада), Чернівцях (18 листопада) та Одесі (21 листопада).

Інформаційними партнерами Всеукраїнської акції  "Три історії, три долі, три нації  - одна правда" виступають 5-й Канал, ТVІ, ZAXID.NET, Історична Правда (Вахтанг Кіпіані), «Чорноморські новини», «Наш Собор».

comments powered by HyperComments