Черговий страйк водіїв у Харкові, або на що ми спроможні

Молодь в усі часи була рушієм народної сили, що піднімала дух до праці й боротьби. Харків є по праву освітнім центром, де чимало студентів щодня користуються наземним транспортом і вважаються пільговиками, бо купують щомісячно проїзні картки для пільгового користування трамваєм та тролейбусом. Черговий страйк водіїв наземного транспорту не став для молоді незапланованою подією. Зітхнувши, молоді люди вишикувалися в довжелезних чергах на маршрутки та автобуси. 

«Як тривога, то до Бога» – як тут не згадати відоме прислів’я, що, як не прикро, дуже вдало, а головне, влучно і доречно характеризує наш український менталітет. «Як скінчилися у людей гроші, а ще й вже тенденційно Новий рік на носі, то час настав страйкувати водіям», – чую, стоячи у черзі на маршрутку. А й справді, подумалося, чого б цей мітинг не перенести машиною часу на декілька місяців назад? А чи перемогла б за таких умов нині діюча влада обласного й місцевого рівнів? Принаймні, кандидати в депутати, особливо вже загальновідомі та зі своєрідною репутацією обачніше б розкидалися нездійсненними, на думку зневірених громадян, обіцянками, до яких як до основних програмових положень політичних програм, бажано б додавати терміни їх виконання, а то виходить сумнозвісне переливання з пустого в порожнє.
У Комунальному підприємстві «Міськелектротранс» за офіційними даними працює 3,7 тисяч осіб. Щодня підприємство перевозить понад 400 тисяч пасажирів. Серед них і люди похилого віку, що також є пільговим контингентом. Якби вони також певною мірою сплачували за проїзд зі своєї кишені, можливо, з виплатою заробітних плат водіям поменшало проблем, та це вже справа політиків-законотворців. Втім до Нового року колектив комунального підприємства «Міськелектротранс» зможе отримати лише заробітну платню за вересень, заборгованість, що залишилася, буде сплачена тільки в лютому 2011 року. З такими умовами працівники не погодилися і були налаштовані продовжувати акцію протесту. Все ж щось таки змусило їх вийти на роботу.

Приголомшливим є факт того, що працівники «Беркуту» силоміць примушували водіїв сідати в кабіни і виходити на маршрути. Деяким працівникам ставало погано і була викликана швидка допомога. Водіїв їхнє ж керівництво змусило виїхати, погрожуючи звільненням. У Чернігові нещодавно страйк тролейбусників мав схожий «хеппі енд» – для виконання рішення суду про заборону страйку були залучені працівники «Беркуту». Минулого року у Харкові були такі ж обставини.
Кілька тисяч працівників, кілька десятків чиновників та сотні тисяч пасажирів, нормальний ритм життя яких порушено. Прикро, що саме остання, найчисельніша зацікавлена група, лишається поки що мовчазним спостерігачем.