Про повітряні кульки і «пророків»

Я пропоную Вам переглянути відео одного з таких «концертів», щоб було зрозуміло, в чому суть його філософії. ОБЕРЕЖНО: НЕНОРМАТИВНА ЛЕКСИКА І ШАЛЕНИЙ ПОТІК ЦИНІЗМУ. 

Хоча, бути циніком зараз модно і вигідно – можна критикувати усе і насміхатися з усього (рамок немає – це ж для обмежених) –  людину, націю, культуру, політику, релігію… і при цьому використовувати найбрутальніші прокльони й вульгаризми. В останньому взагалі багато «переваг»: дехто цим завойовує публіку, хтось прикриває свою нікчемність у підборі потрібних слів (одне іншого не виключає).

Зараз представники старшого покоління кричать про низькоморальність і бездуховність нашої молоді. Мовляв, ну як ми можемо говорити про світле майбутнє, коли вони окрім комп’ютерних ігор (спершу) та клубів (згодом) нічого більше не бачать, нічим не цікавляться. Ви мене вибачте, але купувати дітям, в 6-7 років, не книги, а «стріляли», перед сном вмикати здеморалізовані мультики, а не співати колискову, потім – брендові речі і взувачку (обов’язково на підборах, бо в престижні клуби без них не можна – дрес-код не той, не впускають!), то на що ж тоді нарікати? На кого скаржитись? І ще я не погоджуюсь з твердженням, що молодь – світле майбутнє нашої держави. Майбутнє це батьки, які можуть нормально виховати своїх дітей.

А тепер: майбутнє вгадати важко, тому що «прокачані» дівчата швидше як в 30 нізащо і ні за кого виходити не збираються. А який там у нас середній вік життя населення??? Чомусь мені здається багато онуків будуть рости без бабусь (плюю через плече). Одні тунелі, і – світло, багато світла, і все – штучне.

До чого це я? Ага, циніки. Циніки проростають похилими квітами нарцисів. Тільки от, нарциси самі по собі, поширені на заболоченій місцевості. І, мені здається, що тим болотом є неповага до любові (так-так, і тієї про яку в релігіях також) та знань ( і тих яким нас навчають Батьки).

Я колись навіть віршик написав ( хто не пише в 16-17 років?!). Вибачте за недотримання норм  віршування. Наївно та все ж:

Цинізм сьогодні у ціні.

Повага і хвала нахабству.

Страшно дивитись в очі ті сліпі,

Що самі себе загнали в рабство.

Наплюй ретельно на моральність.

Волай гучніше щоб усі почули –

Де ти мав їхню нормальність!

Де боги твої поснули!

Сам за себе не вірячи нікому,

Щоб увірвати більший шматок.

Викинь із дому бабусину ікону,

І почепи туди постери «зірок».

Нахлине слава на зустрічній смузі –

Відчуєш заздрість осоружну.

Світи короною у колі друзів,

Ну, якщо ти віриш в дружбу.

І, можливо, через кілька років,

Коли ти виграєш у цій війні –

Прийдуть інші поплічники «пророків»

І повісять ТЕБЕ у себе на стіні.

А якщо ми не шануємо свого коріння, то які плоди будуть набиратись ЯКИМ соком? І чи взагалі будуть? Поважаємо себе, звичайно ж, і вищезгаданих «карлінів», які кричать про свободи та ілюзію нікомуненалежності. Та, при цьому, забувають про обов’язки. Навіщо брати тягар (не хочеться вірити, що це може бути тягарем) культури, мінімальної загальнолюдської моралі і поваги до світу. Так жити зручно – з прив’язаними до шиї повітряними кульками «свобод», а не з каменем зобов’язань.

Шляхи вирішення проблеми? А я не знаю, можливо, припинити …

А от цікава Ваша думка – можливість коментувати слугує трибуною.