Про мусорiв, мєнтів, міліціонерів та бейсбол
Романтика відваги, стійкості, честі в особі воїна, захисника, солдата у всі віки оспівувалася сповненими пошаною і вдячністю піснями, легендами, одами. Честь мундира, зорі з неба на погонах, пронизливий погляд, що слідкує за верховенством права й справедливості… Тарам-там-там!!! Як гарно це все звучить і як хочеться вірити, що колись воно так було.
Харківський вокзал Південної залізниці України, близько п’ятої ранку. Чекаємо з друзями відкриття метро. На лавочці, недалеко від нас, розмістилась група молодих курсантів. Усі в формі (і фізичній, і солдатській). Ось один дістає з торби бейсбольну биту. У його поплічників захват (правда, матюками). Потім – фотосесія, цікава така: спочатку один приміряє биту собі у ролі фалоса, згодом – інсталяція розбивання голови одне одному і насамкінець – колективне (чи то стадне) фото з цим атрибутом американського виду спорту і нашого типу зброї. «Познимкувались» орли, та й пішли собі, кудись, назустріч подвигам…
Через хвилин двадцять підходить до нас чоловік п’яним кроком. Побачивши гітару в руках мого друга, «просить» заграти шансон. З шансоном нічого не вийшло, та розмова зав’язалась. Як виявилось, до нас підійшов САМ перший заступник котрогось із головних оперуповноважених, 29 років, капітан, в найближчому майбутньому майор! Просвітив нас щодо класифікації міліції – «Є мусора, є мєнти і є міліціонери. Міліціонерів – одиниці. Я себе відношу до мєнтів». Потім ми послухали про його шляхетне становище, бо він може, зараз, перед нами «лохотронити усяких там патрульних і мусорів». Згодом мєнт Віталій захотів до туалету, та оскільки до найближчої вбиральні потрібно іти метрів 150 та ще й платити 2 грн., він вирішив не заморочуватись. Зі словами: «Пацани, прикрийте мене по-боках» він розстібнув ширінку і спокійно справив природну потребу. І нічого страшного, що навкруги було багато людей і молоді курсанти (не ті що з битою, інші), зате, як він сказав на прощання «ані пашут, я бухаю».
Ось так, менше ніж за годину, я намалював для себе, нехай не повну, та все ж чітку паралель-перспективу від молодого курсанта до майже майора. Романтика – бидло, не знаю як це можна поєднати, але їм це вдається. Усі вони задирали пики 23 лютого, мовляв, от які ми молодці – захищаємо вам країну. От і 9 травня є привід перехилити чарку-другу. Ну і потім, якщо знають про 6 грудня.
Добре, що мєнт Віталій визнав: міліціонерів – одиниці. Якось затишніше від думки, що у тебе в державі є ще хтось на сторожі правопорядку, окрім мусорів і мєнтів.
