Пам'ять Юрія Шевельова буде вшанована

Юлія Гуш | Четвер, 3 жовтня 2013, 10:28

25 вересня, попри всі зусилля громадськості, пам’ятна дошка Юрія Шевельова була зруйнована. Троє чоловіків, «озброєні» сокирою і цвяходером, знесли її вщент. Ця подія, вмить облетівши інтернет-мережу, викликала широке обурення не тільки серед харківської інтелігенції, а й усіх небайдужих мешканців нашого міста.

З цього приводу 1 жовтня в приміщенні харківської книгарні «Є» ініціативна група з ушанування пам'яті Юрія Шевельова провела прес-конференцію, під час якої оголосила план подальших дій з відзначення пам'яті видатного мовознавця та анонсувала проведення масштабної науково-мистецької акції, присвяченої вивченню та збереженню творчої спадщини вченого. У прес-конференції взяли участь Ігор Михайлин, професор кафедри журналістики ХНУ ім. Каразіна, Ігор Муромцев, професор кафедри української мови ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Кость Черемський, віце-президент Фонду імені Гната Хоткевича, Вікторія Склярова, координатор Українського клубу Слобідчини, Дмитро Пилипець, громадський активіст.

«У цьому році ми відзначаємо 105-ту річницю від дня народження уславленого українця. Ніхто не перешкодить нам ушанувати пам'ять Юрія Шевельова. Тому звертаємось до вас із пропозицією долучитись до науково-мистецької акції, спрямованої на поширення та популяризацію доробку вченого, яку плануємо провести у грудні цього року в місті Харкові», − зачитав витяг із заяви ініціативної групи громадський активіст Дмитро Пилипець.

Кость Черемський і Дмитро Пилипець

Учасники прес-конференції згадували наукові та творчі здобутки Юрія Шевельова та наголошували на тому унікальному внеску, що науковець зробив для розвитку українського мовознавства. Зокрема, вони повністю відкидали всі звинувачення, що їх опоненти неодноразово кидали в бік Шевельова: що він, начебто, фашист, колаборант, антисеміт, що він прислужував нацистам і в свій час втік «разом з ними». Адже, в такому разі, колабораціоністами та «посібниками фашистів» потрібно об’явити всіх мешканців окупованого міста, які продовжували працювати при окупантах, включно з двірниками та водіями трамваїв.

Говорить професор Михайлин

«Головна засада його життя — настанова на не–участь у боротьбі двох однаково злочинних політичних систем», написав в «Україні молодій» професор Ігор Михайлин, − «Це гасло він почерпнув з філософії Григорія Сковороди, услід за яким міг повторити наприкінці життя: «Світ ловив мене, але не спіймав». Щоправда, досягти цього ідеалу не–участі українцеві в XX столітті було значно важче, ніж у вісімнадцятому».