Шовіністична справедливість: переслідуй українську мову і тобі буде встановлено пам’ятник в Україні
Саме Олександр III прославився переслідуванням інакодумців, посиленням цензурного тиску та русифікації (особливо в балтійських та польських губерніях), новими обмеженнями прав єврейського населення імперії, придушенням будь-якого національного руху.
В роки правління Олександра III все ще діяли Емський указ та Валуєвській циркуляр, ухвалені за його батька Олександра ІІ. Це Олександр III видав указ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. Це він у 1884 році наклав табу на українські театральні вистави в усіх «малоросійських губерніях». Це за часів Олександра III у 1889 році на археологічному з’їзді було дозволено читати реферати всіма мовами, окрім українською, а потому з часом і взагалі, офіційно заборонили перекладати книжки з російської на українську. Мабуть, Олександр III зробив усе, щоб удостоїтись пам’ятника в Україні.
Складається враження, що чим більша ненависть до України, тим більша ймовірність, що тебе поважатимуть на тій самій Україні. Ті ж самі українці за громадянством, урядовці за посадами та антифашисти за гонорарами . Підтвердження цього факту не так важко віднайти саме на Харківщині. Власне, Олександр III всіляко підкреслював свій великодержавний шовінізм та антисемітичні вподобання, які чомусь не відлякують щирих опонентів українського «фашизму».
Пам’ятник російському монарху встановили на тому місці, де в жовтні 1888 року на ділянці Курсько-Харківсько-Азовської залізниці сталася катастрофа царського потягу. З історичних джерел відомо, що попри численні жертви та значні ушкодження поїзда, у тому числі й царського вагону, особисто Олександр III і члени його сім’ї не постраждали. В тодішньому трактуванні і посадовцями, і церковниками було вирішено, що це – чудесне спасіння. З часом поблизу місця аварії було влаштовано скит, названий Спасо-Святогорським і храм в ім’я Христа Спасителя Преславного Преображення.
Загалом історикам відомо, що саме постать імператора була причиною катастрофи та смерті 21 особи. Проте ці смерті в порівнянні з життям імператора – дрібниці, і святкували таке «боже провидіння» кілька днів поспіль: у церквах служили молебні, вихованців навчальних закладів звільнили від занять. Та й загалом, жертв та їх трагедію забороняли згадувати, щоб не зіпсувати «чудотворне свято».
Відкриття пам’ятника приурочене до святкування 400-річчя дому Романових і 125-річчя «чудотворного порятунку імператорської родини». Пам’ятник Олександру III вирішили встановити в Україні представники московського фонду «Відродження культурної спадщини». На прес-конференції напередодні голова правління фонду Олександр Панін наголосив, що дізнавсь, що до революції тут був пам’ятник Олександру III, і з’явилася ідея відновити «історичну справедливість». І рішення встановити його саме в жовтні 2013 року визріло, бо у ці дні святкується 125-річчя порятунку царської сім’ї під час залізничної катастрофи біля Спасового Скиту (сучасне село Першотравневе Зміївського району).
Історичний реконструктор Олександр Панін, голова правління фонду «Відродження культурної спадщини» [ ред.- після пам'ятника царю-антисеміту відродимо погроми, чорну сотню та іншу культурну спадщину Романових?]
//sq.com.ua
Підготувалися до відновлення історичної справедливості скрупульозно. Пам’ятник авторства скульптора Аполлонова виготовили на заводі в Краснодарському краї. Його виготовлено із залізобетону, покритого бронзою. Це новий за своїм дизайном пам’ятник, бо як виглядав монумент, що існував до 1917 року, поки не з’ясували. Однак, як повідомив Панін, під час підготовки видання двотомника про події у Спасовому Скиті це обов'язково буде зроблено.
Підтримку в установці пам'ятника надав президент Росії Владімір Путін, який дав доручення «Російським залізницям» допомогти з транспортуванням пам’ятника царю. На встановлення бюсту були зібрані гроші, місцева сільрада дала дозвіл на його встановлення, благословив бюст архієпископ Ізюмський і Куп’янський Української православної церкви (МП) Єлисей.
Московські керманичі на чолі із Владіміром Путіним вирішили відновити свою шовіністичну справедливість, але забули пом’янути 21-го загиблого. Та зрештою, хто вони такі? Прості смертні! Головне, щоб жив царьок…
