Виставка «Закриті обличчя»: відкрий душу людям з ВІЛ/СНІД

Арт-акція закликала усіх охочих пройти експрес-обстеження на ВІЛ. Для цього поруч розташували мобільну лабораторію, де кожен міг пройти тест та за 10-15 хвилин дізнатися результат.

Проект «Закриті обличчя» вирішив привідкрити завісу і створив певний діалог з людьми, які є носіями ВІЛу. Була надана можливість поспілкуватися з дівчиною, яка живе з ВІЛ з 2001 року. Вона розповіла про проблеми, з якими стикаються заражені люди, і наголосила на потребі толерантності у спілкуванні та сусідньому співжитті з ВІЛ-позитивними громадянами. Вона розповіла, що наразі веде повноцінне життя, яке звісно відрізняється від життя здорових людей, але лише в тому, що її життя тримається на прийомі таблеток.

Кульмінаційною точкою у проекті стало відкриття виставки творчих робіт молодих художників, скульпторів, фотографів. Також відбувся перфоманс, головна мета якого – показати, що кожен з нас може стати жертвою захворювання.

Експозиційна частина проекту представлена інсталяціями Лілії Ісик «Альтруїзм через відображення», інсталяцією «ВІЛ не знає, що таке соціальний статус», мальовничим панно Владислава Казаченка «СНІД не обирає», відео-артом Олексія Скачкова, а також чотиригодинним перфомансом від студентів Харківської Державної академії культури під назвою «Приховуючи обличчя».

Насамкінець усіх охочих було запрошено на перегляд кінофільму лауреата премії «Оскар» в номінації «Кращий документальний фільм» –  «Як пережити чуму».

Це історія про хоробрих молодих людей, які успішно опирались епідемії СНІДу, всупереч усім перешкодам, що чиняться державами та великими корпораціями. Ця група активістів, не маючи медичної освіти, проникала в державні установи, фармацевтичні лабораторії та вилучала вже готові, але штучно приховані препарати, і поширювала їх по аптеках і лікарнях. Їм вдалося врятувати свої життя та вдалося призупинити «чуму» двадцятого століття.

Потужна історія їхньої боротьби є класичною казкою можливостей та активності в поєднанні з натхненням. Їхня історія виступає потужним джерелом натхнення для майбутніх поколінь, «дорожньою картою», а також закликом до опору. Це те, чим можна змінити світ, те, що вселяє віру. Це фільм про те, як ВІЛ-позитивні люди в США перемогли чиновників і домоглися різкого зниження смертності від СНІДу.

«Як пережити чуму» («How  to survive a plague») – знаменитий документальний фільм Девіда Франса  2012 року показали в Україні напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом в рамках фестивалю Американського незалежного кіно. Фільм отримав нагороди багатьох престижних фестивалів.

Головними організаторами заходу є Харківське обласне відділення ВБО «Всеукраїнська Мережа людей, які живуть з ВІЛ» та центр сучасного мистецтва «Workshop» за підтримки Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту. Молоді харківські творці об’єдналися цього дня для великої мети – нагадати про небезпеку, що зависла над всіма і кожним, та показати життя очима ВІЛ-позитивних людей.

Нагадаю, що Україна й досі перебуває на першому місці в Європі за темпами поширення ВІЛ-інфекції. Одна з найважливіших причин того, що відбувається, це – сліпе  нерозуміння суспільством проблеми ВІЛ-СНІДу, особливо, негативне ставлення до тих, хто вже зіткнувся з нею. Проект «Закриті особи» спрямований на привернення уваги широкої громадськості до проблематики ВІЛ/СНІДу, а також формування толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей.

Участь у проекті «Закриті обличчя» брали художник-живописець Владислав Казаченко, скульптор Лілія Ісик, відео-артист Олексій Скачков, фотограф Дмитро Францев. Головними організаторами заходу є Харківське обласне відділення ВБО «Всеукраїнська Мережа людей, які живуть з ВІЛ» та центр сучасного мистецтва «Workshop» за підтримки Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту.