Харків і далі запрошує на роботу всіх знедолених мешканців Африки
Про африканське життя «Справжній варті» розповідала аспірантка Київського Медичного Університету пані Тереза та студент Харківського Національного Університету на ім’я Нгонді.
Африканські студенти вже добре звикли до життя в Україні і майже не критикують політичну ситуацію. 43-річна пані Тереза приїхала до України на навчання як науковець. Її завданням є дослідження і вирішення проблем нестачі молока у матерів після народження немовлят.
На перший погляд, здається, що ця людина після навчання повинна була б повернутися у свою рідну Анголу, оскільки там вона матиме гарну роботу за фахом і народне визнання та повагу. Але пані Тереза думає інакше і намагається якомога довше залишатися в Україні. Приїхавши до Харкова, вона займається перепродажем одягу на ринку «Барабашова», познайомилася з африканським студентом на ім’я Блез із Демократичної Республіки Конго, який навчається в харківському медучилищі і народила від нього дівчинку, яка вже автоматично є громадянкою України.
За словами пані Терези, в Анголі жити дуже важко через бідність населення, відсталу медицину і різні хвороби. Більшість людей не має у своїх оселях меблів, не кажучи вже про лінії електропередач, які забезпечують світлом лише центри кількох міст. Більша частина населення країни займається сільським господарством.
Кліматичні фактори і важка фізична праця спричинює різні хвороби, ослаблює імунітет і організм лишається мало захищеним від різних інфекцій та вірусів. Пані Тереза як медик стверджує, що вітамінів набагато більше у тих фруктах і овочів, які виросли на півночі, а не на півдні. Саме тому, тропічні фрукти далеко не завжди можуть забезпечити організм людини вітамінами в потрібній кількості для його повноцінного функціонування.
Мешканці Анголи так само як і мешканці інших відсталих африканських країн мріють переїхати до Європи чи США. Звісно, що це не так уже й легко, бо для цього треба мати хоч якісь кошти на дорогу і хоча б мінімальне знання англійської мови. Маючи такі мінімальні ресурси мешканці Африки починають звертатися до різних українських університетів з проханням, взяти їх на навчання.
Київські та львівські університети зараховують лише тих іноземців, які мають кошти на проживання й спроможні своєчасно сплачувати за навчання без додаткових підробітків на території України. Але в Харкові все інакше. На навчання беруть всіх. Нелегальна праця на будівництві чи в сфері торгівлі теж дозволяється. Врешті-решт, до Харкова приїздять усі ті, кого не прийняли в інших містах України. Адже мешканцям Африки навіть до Полтави приїхати на навчання значно складніше ніж до Харкова.
Корінний мешканець Кенії на ім’я Нгонді теж мріє про подальше проживання на території України. Його не лякає расизм чи скін-хеди, йому байдуже також те, хто буде у нас президентом, адже головним для Нгонді є те, що тут можна відносно неважкою працею заробити гроші на харчі та одяг.
На запитання «Справжньої варти» про те, чи не боїться він помилитися з таким вибором, адже там у Кенії він буде працювати в лікарні, обстежуватиме хворих, його поважатимуть і будуть вдячні за працю, а тут в Україні він буде хіба що вантажником?.. Нгонді відповів, що зовсім не мріє про повернення на Батьківщину, оскільки там понад 33% населення інфіковане вірусом СНІДу. Крім того, люди масово хворіють й іншими небезпечними інфекційними хворобами, а тому тривала праця з хворими може призвести до швидкої смерті.
Для того щоб залишитися в Україні, Нгонді намагається одружитися з якою-небудь мешканкою будь-якого населеного пункту нашої держави. Йому байдуже, якого віку і зовнішності буде ця пані, головне, щоб не була расисткою. За таких умов, користуючись законодавством України, Нгонді зможе залишитися проживати на території України, якщо шлюб буде офіційним і дружина дасть на це дозвіл.
Зараз Нгонді найбільше часу і сил витрачає на пошук своєї майбутньої дружини і вірить у те, що його плани будуть реалізовані.
Виходець із Судану зумів залишитися в Харкові саме в такий спосіб, як це намагається зробити Нгонді. Він зовсім не планує повертатися в Африку. Крім того в Судані вже кілька років поспіль триває громадянська війна, оскільки мешканці території Дарфур вимагають визнати їх незалежність.
Студенти із Сомалі теж дуже задоволені життям в Україні. Платня, яку вони отримують на ринку «Барабашова» їх влаштовує. Вони дуже вдячні владі за наданий дозвіл на проживання у Харкові.
Влітку, на підробітки до Харкова приїздять іноземні студенти з інших міст. Так, наприклад, у Сумах, за нелегальну працю вихідці з Африки потрапляють до міліцейських відділків, де їм цілком зрозуміло пояснюють, що вони повинні сумлінно навчатися, бо в іншому випадку будуть депортовані туди, з відкіля приїхали. Таку ж саму роз’яснювальну роботу міліціянти проводять і в Полтаві та Києві. Але в Харкові все набагато простіше. Правоохоронці можуть навіть не піймати і не викликати до відділку, або взяти не дуже великого хабара й дозволити продовжувати свою діяльність.
