Харківський лінгвіст довiв спорідненість африканських, європейських і кавказьких мов

Починалася лінгвістична розвідка ось із таких міркувань: якщо мови є спорідненими, не зважаючи на всі їхні розбіжності, наприклад, «овца – вівця», слова будуть звучати дуже схожо. Тобто буде явно видно те, що вони одно корінні. В Індоєвропейських мовах, із цього 100-слівного списку Сводиша, буде щонайменше 30 спільних слів, навіть у вірменської з англійською. Якщо ці мови споріднені як слов’янські, то цих спільних слів буде понад 70. І дійсно виявилося, що в російській, українській і білоруській мовах є понад 90 спільних слів із цього 100 слівного списку Сводиша.

Ігор Рассоха розглядав малий список Сводиша не як стослівний, а як сто понятійний, оскільки реконструйовані слова мають приблизне значення і тому залишають більше поле досліджень для кожного поняття і слова. Адже саме слово «вогонь» в одних народів передається 10 різними за звучанням словами, а в інших – одним.

Дуже дивним є також той факт, що серед слів списку Сводиша є 5 реконструкцій для значень темний, брудний і лише одна – світлий, чистий.

Ігор Рассоха порівняв 100 понятійний список Сводиша із сучасним звучанням слів 85 мов. Виявилося, що у деяких мовах не має слова для значення білий, а в деяких – одне слово для значення білої людини, друге – для речі, третє – для масті тварини і подібних прикладів багато.

Буває й так, що слова просто немає. Наприклад, слова для значення «насіння» не має у мовах тих народів, які не мають нічого спільного з землеробством. У чукчів теж не має цього слова.

У мовах часто не буває слова для значення «зелений». Навіть спільного слова для синій і зелений може не бути. А от біле, чорне і червоне є у всіх мовах.

Ігор Рассоха досліджував не лише слов’янські, європейські та кавказькі, а й екзотичні індіанські та африканські мови. Харківський дослідник намагався охопити якомога більше слів і мов, тому скористався всіма словниками, які вдалося знайти за допомогою сучасної мережі Інтернет і бібліотек.

Врешті-решт виявилося, що кілька мовних сімей західноафриканських народів за кількістю регулярних співпадінь мають ознаки ностратичних мов. Тобто ці мови є спорідненими з європейськими, слов’янськими і кавказькими мовами. Крім того, ці народи й до сьогодні вирощують просо. А ця культура притаманна тим народам, мови яких споріднені за ностратичними ознаками і списком Сводиша.

Доказом асиміляції цих народів також є відомі Сахарські фрески, на яких зображені люди європейської раси з елементами культури місцевих західноафриканських мешканців.

В той час виникає питання щодо спорідненості мов інших народів Африки, наприклад суахілі, зулу тощо. Ось тут Ігор Рассоха, з упевненістю стверджує, що ці мови зовсім не споріднені, оскільки регулярних співпадінь немає, фонетичний рівень шуму значно відрізняється і просо ці народи теж не вирощують. Щодо слова «цукарь», яке так схоже до української мови і має значення цукру, то за словами Ігоря Рассохи, це значення, як і саме звучання слова обома народами було запозичене з Індії, тому воно є чужим для цих мов і нічого не свідчить про їх спорідненість. А слово «мама» створила сама природа, бо його вимовляють зовсім далекі народи, що мають зовсім не схожі та не споріднені мови, тому це слово не ввійшло до списку Сводиша і його співзвучні слова не беруться до уваги під час пошуку регулярних співпадінь.

Як не дивно, але до списку Сводиша чомусь не потрапило значення слова «кохати», «любити». Але Ігор Рассоха не оминув це значення і виявив, що у мові народів Полінезії слово «кохати» має близько ста синонімів, а от значення слова «робити», передається лише одним.

Під час дослідження Ігор Рассоха також виявив спорідненість кавказьких мов і мов далеких народів Амазонки. Водночас, за списком Сводиша, всі мови, які мають індоєвропейську та синокавказьку реконструкції є спорідненими між собою. І на цьому етапі стає зрозуміло, що люди могли пересуватися на величезні відстані значно раніше, ніж про це звикли писати історики.