Студенти Харкова про знесення пам'ятників: у людей просто манічка

Нагадаємо, в квітні 2009 року члени харківського націоналістичного відділення «Свобода» оголосили про намір знести в області пам’ятники радянської епохи і звернулися до населення з проханням про складання реєстру таких. А голова Харківської обласної організації В «Свобода» Ігор Швайка заявив, що харків'яни негідні мати своєї думки з приводу «національної» політики, яка проводиться в Україні.

Проте кореспондент «Міської Варти» вирішив все-таки з'ясувати, що думають з приводу зносу пам'ятників студенти харківських вузів.

86% опитаних виступили проти зносу пам'ятників радянської епохи. Студенти стурбовані тим, що хтось хоче переписати історію на свій лад.

Ніхто не має права зносити пам'ятники тієї або іншої епохи, не запитавши думки мешканців міста – така позиція більшості. Причому особи тих, кому встановлені пам'ятники, не грали особливої ролі – їх нерідко називали «забутими героями». У хід йшли інші доводи: «Вся ця акція спрямована на те, щоб відмити гроші і напередодні виборів відвернути народ для національних конфліктів і розбіжностей», «Знесіть пам'ятники – і покоління, що і так не знає історії, зовсім не буде її знати», «Зараховую себе до націоналістів. Але наше минуле слід пам'ятати і поважати хоча б для того, щоб не повторювати помилок в майбутньому»

Обурюють молодь і методи дій націоналістів:

«У людей, які хочуть таке зробити, просто манічка. Для того, щоб щось зруйнувати, спочатку самому треба побудувати», «Суспільством намагаються маніпулювати суб'єкти, що не мають нічого спільного з жителями нашого міста. Їх «патріотизм» – заперечення і протистояння», «На місці старого пам'ятника встановлять нового «героя нації». Товариші з «Свободи» нехай пошукають інше місце для своїх вождів. На площі вже зайнято».

14% студентів виступили за знесення пам'ятників радянським вождям, але пам'ятники Другої світової війни однозначно хотіли б залишити. Так, Сталін не сприймається ними як Головнокомандуючий Радянською Армією. На місці вождів вони хотіли б бачити гідних персонажів, яких вибрав народ, але кого саме – не сказали (мабуть, через відсутність таких в сьогоднішній політиці).

Опит серед студентів викликав явний інтерес і безліч дискусій. Проте цікаво, що висловитися з цього приводу побажала половина опитуваних студентів. Чому? Через несерйозне сприйняття націоналізму або з боязні помилитися в історії, яку недостатньо добре вчили?